Шовкуненко Олексій Олексійович (21.03.1884, Херсон – 12.03.1974, Київ) – відомий український живописець, народний художник України, дійсний член Академії архітектури, дійсний член Академії мистецтв, член спілки художників України, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, професор.

У 1901–1908 рр. закінчив Одеське художнє училище під керівництвом К. Костанді та Г. Ладиженського.

У 1909–1917 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв у В. Савинського.

З 1918 р. жив у м. Херсоні, викладав малювання в народних школах.

У 1921 р. переїхав до м. Одеси, де працював як плакатист і картограф в Українському тресті садівництва й виноградарства («Укрсадовинтрест») та на Одеській сільськогосподарській дослідній станції.

З 1926 р. викладав живопис й рисунок на архітектурному факультеті в Одеському політехнікумі образотворчих мистецтв.

З 1929 р. працював в Одеському художньому інституті.

У 1934–1935 рр. працював в Одеському художньому училищі.

З 1935 р. переїхав до м. Києва.

У 1935–1963 рр. – керівник майстерні живописного факультету в Київському художньому інституті.

З 1941–1943 рр. перебував в евакуації в м. Уфі.

У 1948–1956 рр. – викладач акварелі в аспірантурі Академії архітектури УССР.

У 1924–1929 рр. – член Товариства ім. К. Костанді в м. Одесі.

У 1935 р. одержав звання професора в Київському художньому інституті.

У 1945–1955 рр. – дійсний член Академії архітектури УССР.

У 1947 р. затверджений у складі дійсних членів Академії мистецтв.

У 1949–1951 рр. – голова Правління Спілки художників УССР.

У 1937 р. художник удостоєний премії «Гран Прі» та нагороджений золотою медаллю на міжнародній виставці «Мистецтво і техніка в сучасному житті» в м. Парижі.

У 1941 р. постановою Президії Верховної Ради УРСР О. О. Шовкуненку присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв УРСР.

У 1944 р. указом Президії Верховної Ради СРСР присвоєно звання народного художника СРСР.

У 1956 р. за акварелі «Дніпробуд» і «Дніпробуд. Пароплав проходить шлюз» художника нагороджено срібною медаллю на Всесвітній виставці в м. Брюсселі.

У 1970 р. О. Шовкуненку присуджено Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за серію портретів. Серед яких портрет архітектора В. Заболотного, письменників М. Рильського та П. Тичини, академіків О. Палладіна, О. Богомольця, Б. Чернишова, скульпторів Б. Яковлєва, М. Лисенка та ін. Ці твори відзначаються глибоко індивідуальною характеристикою портретованих і віртуозною майстерністю виконання. Художник знаходив для кожного портрета оригінальну композицію, відповідну характеристиці персонажа, а також своєрідний технічний прийом.

У 1913 р. художник вперше виставив свої роботи на звітній академічній виставці в м. Петербурзі.

У 1926 р. брав участь у реставрації розписів, відбудованого після пожежі Одеського оперного театру.

У 1925–1928 р. на виставках Товариства імені К. Костанді ескпонувалися роботи художника.

У 1929–1930 рр. на ІІ та ІІІ Всеукраїнських художніх виставках у м. Одесі митець експонував серію робіт «Одеський суднобудівний завод».

У 1930–1933 рр. працював на Дніпробуді з серією акварелей «Будівництво гідроелектростанції», «Гребля», «Плоти на Дніпробуді», «Кран», «Середина греблі» та ін.

Усе творче життя О. Шовкуненка – це пошук і відображення взаємозв’язків між людиною і природою. Художник ніколи не переставав милуватися рідною землею, оспівувати її красу, багатоманітність. Широке визнання здобули акварелі Олексія Шовкуненка «Дніпробуд». Автор показує то широку панораму побудови, то її окремі кутки. Таке чергування загальних і крупних планів справляє незабутнє враження на глядача. Велика роль в образному ладі малюнків цієї серії належить кольору і світлу. Саме їх поєднання розкрило високий талант О. Шовкуненка як живописця.

Художник досяг в акварелях великої насиченості й інтенсивності кольору, який залежить від зображуваного об’єкта та творчої мети, що реалізується у творі. Що ж до технічного виконання малюнків – це акварельна техніка, в якій так повно проявляється творчий дар живописця.

Олексій Шовкуненко був не тільки талановитим художником, а й не менш талановитим педагогом. З його творчої майстерні вийшли відомі українські художники: С. Адамович, П. Білецький, В. Виродова-Готьє, З. Зацепіна, О. Лопухов, О. Максименко, А. Пламеницький, В. Пузирков, Т. Хитрова, В. Чуприна та ін.

Роботи митця представлені в багатьох найбільших музейних зібраннях України. Ім’ям О. Шовкуненка названо Херсонський художній музей, вулиці в містах Києві, Одесі та Херсоні.

Олексій Шовкуненко залишив прекрасні картини, обдарованих учнів, збагативши новими цінностями український живопис.

1. А. Шовкуненко и ученики : живопись из частных коллекций : [кат.] выставки / авт. предисл. С. Папета. – Киев : [б. и.], 2010. – 56 с. : цв. ил.

2. Алексей Алексеевич Шовкуненко / сост., авт. предисл. В. Курильцева. – М. : Совет. художник, 1954. – 15 с. : цв. ил., портр.

3. Владич Л. В. Алексей Шовкуненко : [альбом] / Л. В. Владич. – М. : Совет. художник, 1983. – 135 с. : ил., цв. ил., портр.

4. Владич Л. В. Олексій Шовкуненко : [альбом] / Л. В. Владич. – Київ : Мистецтво, 1976. – 159 с. : іл., портр.

5. Калениченко Л. Олексій Шовкуненко / Л. Калениченко ; ред. В. Заболотний. – Київ : Мистецтво, 1947. – 43 с. : іл., портр. – (Майстри мистецтва України).

6. Ковальчук О. Видатний майстер пензля і педагог : до 120-річчя від дня народження О. О. Шовкуненка // Українська академія мистецтва : дослід. та наук.-метод. пр. – Київ, 2004. – Вип. 11. – С. 355–361 : портр. – Бібліогр. в кінці ст.

7. Майстру пензля // Пам’ятники України. – 1984. – № 2. – С. 62 : іл.

8. О. О. Шовкуненко : комплект листівок / ред. К. Івашиніна. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1957. – [9] арк.

9. Пінчук Г. Увічнено пензлем Шовкуненка // Пам’ятники України. – 1976. – № 3. – С. 36–39 : іл.

10. Сидоров А. Алексей Алексеевич Шовкуненко : народный художник СССР / А. Сидоров. – М. ; Л. : Искусство, 1948. – 26 с. : ил.

11. Шовкуненко Олексій Олексійович (1884-1974) // Шаров І. Ф. Художники України: 100 видатних імен / І. Ф.Шаров. А. В. Толстоухов. – Київ, 2007. – С. 449–453 : портр.

12. Шовкуненко О. О. Життя і твори / О. О. Шовкуненко // Живі традиції : укр. рад. художники про себе і свою творчість / авт.-упоряд.: І. М. Блюміна, Л. В. Владич. – Київ, 1985. – С. 133–146 : іл., портр. – Бібліогр. в кінці ст.