Яків Аронович Штейнберг – український архітектор, вчений, педагог, професор, член-кореспондент Академії архітектури УРСР, в.о. директора Інституту архітектурних споруд, член Спілки архітекторів СРСР і УРСР. Яків Аронович Штейнберг народився 13 квітня 1896 р. в м. Києві. У 1918-1925 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського художнього інституту, по закінченні якого тримав спеціальність архітектора-художника. Свій дипломний проект він представив на конкурс на проект будівлі «Держпрому» в м. Харкові й посів там шосте місце. Протягом 1918-1924 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського політехнічного інституту, закінчивши весь курс, крім дипломного проекту.
Я. Штейнберг протягом 1916-1919 рр. працював помічником головного інженера на будівництві будівель Піхотного військового училища в м. Києві.
У 1923-1927 рр. читав лекції з креслення в школі ім. Ратманського в м. Києві, Київському педагогічному інституті та Харківському художньому технікумі.
Протягом 1925-1928 рр. працював у м. Харкові на будівництві «Держпрому» (архітектор С. Серафімов).
У 1928 р. Я. Штейнберг був членом Міського бюро Спілки будівельників, а в 1928-1929 рр. очолював Товариство сучасних архітекторів України.
У 1928-1934 рр. завідував архітектурним сектором «Індубуду» і «Цивільбуду», у 1934-1936 рр. очолював проектну майстерню «Цивільпромбуду», а в 1936-1938 рр. – проектну майстерню Наркомздоров’я УРСР. У 1938-1941 рр. був консультантом архітектурного проектування в Діпромісті.
У 1928-1930 рр. за проектом Я. Штейнберга в м. Харкові зведено клуб будівельників (у співавторстві з І. Малозьомовим і І. Мілінісом), у 1929 р. – житловий будинок «Індубуду» в м. Харкові, у 1929-1930 рр. за його проектом зведено Донецький гірничий інститут, у ці ж роки – цукровий завод на станції Веселий Поділ, у 1930-1932 – будівельний інститут у м. Харкові, у 1930-1931 рр. – вуглехімічний інститут і завод тракторних молотарок у м. Харкові, у 1931-1932 рр. – реконструйовано будівлю ЦК КП(б)У в м. Харкові, у 1932 р. – житловий будинок ЦК КП(б)У в м. Харкові, у 1932-1933 – житловий будинок у Гаграх.
Протягом 1929-1934 р. Я. Штейнберг викладав архітектурне проектування в Харківському художньому, протягом 1934-1944 рр. – Харківському будівельному, протягом 1938-1944 рр. – Київському художньому, протягом 1934-1938 рр. – Київському будівельному інститутах.
У 1935-1936 рр. Я. Штейнберг розробив проект планування селища і три житлові будинки в Межигір’ї, у 1936-1937 рр. – житловий будинок «Радянський архітектор» у м. Києві (у співавторстві з О. Смиком, П. Костирком, С. Татаренком).
У 1937 р. Я. Штейнбергу присвоєно учений ступінь професора.
У 1937-1955 рр. він був членом правління Спілки радянських архітекторів СРСР і УРСР.
Протягом 1938-1945 рр. за його проектом зведено житловий будинок при санаторії «Україна» в Гаграх.
У роки Другої світової війни Я. Штейнберг працював у м. Фрунзе керівником проектного бюро заводу № 60. У м. Фрунзе за його проектами споруджено електростанцію та житлові будівлі при заводі. Протягом 1943-1944 р. був головою правління Спілки радянських архітекторів Киргизької РСР.
У 1944-1946 рр. Я. Штейнберг працював керівником відділу житлових і цивільних споруд Управління у справах архітектури при Раді Міністрів УРСР в м. Києві.
Поблизу м. Києва в 1944 р. за проектом Я. Штейнберга збудовано дослідний будинок колгоспника.
У 1945 р. його обрано членом-кореспондентом Академії архітектури УРСР, де він керував спочатку сектором Інституту будівельної техніки, а згодом очолював Інститут архітектури споруд. Багато працював у галузі типового проектування. За його керівництва було розроблено низку проектів житлових будинків для комплексної забудови кварталів, у тому числі серія І-480.
У 1946 р. його призначено керівником кафедри і професором Київського інституту цивільних інженерів і Київського інженерно-будівельного інституту.
Протягом 1947-1948 рр. та 1954-1955 рр. за проектами Я. Штейнберга в м. Києві зведено дві поліклініки, а в 1949 р. – житлові будинки селища «Будівельник» в м. Дніпропетровську (у співавторстві з Г. Граужисом та М. Агуфом).
У 1956 р. Я. Штейнберг захистив кандидатську дисертацію.
Значна кількість проектів архітектора залишилася нереалізованими. Серед них: технічний проект тютюнової фабрики (1928), електростанція в м. Слов’янську (1928), будинок Рад у м. Сталіно (1929), житловий масив «Промінь» в м. Харкові (1929), театр у м. Сталіно (1931), технічний проект річкового вокзалу в м. Києві (у співавторстві з С. Татаренком; 1936), проект реконструкції оперного театру в м. Києві (1937), проект фармацевтичного інституту в м. Дніпропетровську (1939), типовий проект кінотеатру на 600 місць (1945), багатоповерховий житловий будинок у кераміці (1946), типові проекти житлових будинків (1948), грязелікарня в Гаграх (1949) та ін.
Ще одним видом діяльності архітектора була участь у архітектурних конкурсах. Основні з них: проект Київського річкового вокзалу (у співавторстві з С. Татаренком; 1933), будівля Верховної Ради УРСР в м. Києві (1936), фармацевтичний завод в м. Дніпропетровську (1939), форпроект планування і забудови Хрещатика в м. Києві (1944).
Як науковець, написав понад 40 статей з архітектури та будівництва. Працюючи у вишах, підготував близько 40 кандидатів наук, серед яких В. Єжов, М. Агуф, С. Дехтяр, В. Чепелик, А. Іноземцева, Ю. Євреїнов, В. Жиздринський, І. Каракіс та ін.
Помер Я. Штейнберг у 1982 р. в м. Києві.
Список використаної літератури:
1. Лебедев Г.А. Архитектор-художник Яков Аронович Штейнберг / Г. А. Лебедев // Строительство и архитектура. – 1977. – № 5. – C. 26-31 : портр., планы, фото.
2. Творчество архитекторов Украинской ССР. Вып. 1. : науч.-техн. отчет за 1977 год. Тема № 4.2 / НИИ теории, истории и перспект. проблем совет. арх-ры в г. Киеве ; исполн.: С. К. Килессо [и др.]. – 1977. – 298 л.
3. Штейнберг Яков Аронович : лич. лист чл. СА УССР. – К. : [б. и.], 1962. – 14 л.
