Сосновий Дмитро Григорович (20.06.1923, с. Старий Орлик Полтавської обл. –
24.11.1995, м. Івано-Франківськ) – український архітектор, заслужений архітектор УРСР (1978),
лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1982).
У 1946–1951 рр. навчався в Одеському інженерно-будівельному інституті. Обрати фах архітектора юнака спонукали обставини – на його очах було затоплено села, при будівництві ГЕС, і вони назавжди пропали з їхніми будівлями, сакральними спорудами, з цвинтарями. Друга обставина – юнак за роки війни пройшов пів Європи, і його серце переповнювалося болем, коли бачив спустошені воєнним вихором міста й села, зруйновані будинки [3, с. 97].
Після закінчення інституту Дмитро отримав направлення на роботу до м. Владивостока, спочатку працював старшим архітектором, потім головним інженером «Дальноморпроекту» Міністерства Морського флоту СРСР.
У 1954–1955 рр. після повернення в Україну, працював архітектором у «Чорноморпроекті» в м. Одесі.
У 1955 р. отримав запрошення до м. Станіслава на посаду головного архітектора міста.
У 1957–1983 рр. обіймав посаду головного архітектора Івано-Франківської області.
Протягом усієї своєї творчої діяльності на Прикарпатті Д. Сосновий впроваджував будівництво об”єктів з використанням народних традицій [3, с. 98].
Творчий доробок архітектора:
– турбаза й ресторан «Гуцульщина» (м. Яремче Івано-Франківської обл.);
– пансіонат «Беркут» (Яблуницький перевал Івано-Франківської обл.);
– притулок «Піги» (м. Ворохта Івано-Франківської обл.);
– кафе-шашлична на 144 місця (1976, урочище Шандра Івано-Франківської обл.);
– ресторан на 50 місць (1956, с. Ямна Яремченського р-ну Івано-Франківської обл.);
– дитячий садок у регіональному гуцульському стилі (1965, м. Надвірна Івано-Франківської обл.);
– музично-драматичний театр (1981, м. Івано-Франківськ);
– комплекс деревообробного комбінату (1983, м. Івано-Франківськ);
– церква Пресвятої Богородиці (с. Рибне Івано-Франківської обл.).
Вершиною творчості архітектора стало спорудження в 1981 р. будівлі для музично-драматичного театру в м. Івано-Франківську (нині Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка).
Складність зведення будівлі драмтеатру в прикарпатському місті була обумовлена відсутністю площ у містобудівній структурі. Щільна забудова кінця ХІХ – початку ХХ ст. не дозволяла створювати нову театральну площу шляхом руйнації капітальних прибуткових будинків. Врешті місце було знайдено й схвалено керівництвом – на центральній вулиці обласного центру з”явилася нова будівля для драмтеатру.
Групі авторів (архітекторові Д. Сосновому, скульпторові В. Вільшуку, художникові Я. Шевчуку, столярові-червонодеревнику А. Овчарові, різьбяреві В. Лукашку) в 1982 р. присудили Державну премію ім. Тараса Шевченка в галузі архітектури за «використання мотивів народної творчості при створенні приміщення музично-драматичного театру ім. Івана Франка в Івано-Франківську».
Дмитро Сосновий захоплювався історією і добре знав її, проводив історичні дослідження Прикарпатського краю, досконало досліджував історію Давнього Галича.
Архітектор є автором гіпотетичної реконструкції кам’яної церкви Пантелеймона (1194) – єдиної споруди, що частково збереглася з княжої доби в с. Шевченковому Галицького р-ну Івано-Франківської обл.
Архітектор готував до видання книжку про архітектуру давнього Галича, але не встиг опублікувати її [3, с. 105].
Д. Сосновий стояв на сторожі пам’яток духовної, сакральної архітектури. Він докладав чимало зусиль до реставрації дерев’яних церков у різних куточках Прикарпаття.
На початку 70-х рр. ХХ ст. радянська влада намагалася знести цілий квартал будинків у центрі міста, але архітекторам на чолі з Д. Сосновим вдалося захистити й зберегти канву середньовічної забудови міста.
Спеціалісти виконали детальні архітектурно-археологічні обміри, фіксацію всіх фасадів включно із шаблонами архітектурних деталей і декору та за цими кресленнями заново відбудували цілий квартал [3, с. 99].
На вшанування світлої пам’яті архітектора родина й друзі відкрили меморіальну дошку, виконану у формі барельєфного портрета Дмитра Соснового (скульптор В. Довбенюк, архітектор І. Чолій) на фасаді будинку № 24 на вул. Б. Лепкого, де архітектор жив довгі роки.
Список використаної літератури:
1. Архітектура України у державних преміях, 1941–2007 / Центр іст.-містобуд. дослідж. ; за заг. ред.: М. М. Дьоміна, Н. М. Кондель-Пермінової, А. О. Пучкова ; редкол.: М. М. Дьомін (голова) [та ін.]. – Київ : Центр історико-містобуд. дослідж., 2008. – 363 с. : іл., кольор. іл.
2. От съезда – к съезду. Год 1982 // Строительство и архитектура. – 1985. –№ 11. – С. 20 : фот.
3. Соколовський З. Б. Архітектори радянського Івано-Франківська / З. Б. Соколовський. – Івано-Франківськ : Лілея–НВ, 2014. – 108 с. : іл. – Бібліогр.: с. 106.
4. Сосновий Дмитро Григорович //Мистецтво України : біогр. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. – Київ, 1997. – С. 555.
5. Сосновий Дмитро Григорович // Митці України : енциклопед. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. – Київ, 1992. – С. 546.
6. Шевченківські лауреати, 1962–2007 : енциклопед. довід. / авт.-упоряд. М. Г. Лабінський ; вступ. слово: І. М. Дзюби, Р. М. Лубківського. – Вид. 2-е, змін. і доповн. – Київ : Криниця, 2007. – 768 с. : іл.
