Староакадемічний (Мазепин) корпус Києво-Могилянської академії – пам’ятка архітектури XVIIIст., що входить до Державного реєстру національного культурного надбання України [1, с. 39].
За ініціативи І. Мазепи в 1703 р. на території Братського монастиря закладено великий кам”яний будинок. Про те, що саме тоді було розпочато будівництво свідчить напис на книжці з академічної бібліотеки: «…весною 1704 года гетман Мазепа приехал в Киев… той же весною начал строительство каменных школ и Колегии, фундамент под которые был заложен еще осенью» [3, с. 22].
Мазепин корпус названо на честь гетьмана І. Мазепи, коштом якого споруджено нову будівлю в 1703–1704 рр. Гетьман виділив на будівництво 200000 злотих. У проєкті, створеному за кошти І. Мазепи, нова будівля – двоповерховий палац з домовою студентською церквою, за традицією Благовіщенською.
Проєкт корпусу, ймовірно, належить архітектору Й. Старцеву, який будував Богоявленський собор Братського монастиря в 1693–1696 рр. Архітектурний образ запроєктованої будівлівідтворений на гравюрі викладачем академії, київським гравером І. Щирським приблизно в 1697–1701 рр. На задньому плані гравюри зображено великий двоповерховий корпус з галереєю, масивними стовпами й еліпсовидним склепінням. Аркаду другого поверху несуть легкі колони, а дах завершено трьома фронтонами з вікнами. Споруда, зображена на гравюрі, за своїми архітектурними формами належить до ренесансних будівель України [5, с. 8]. Однак, будинок академії не був побудований у такому вигляді. Однією з причин називають заборону царя Петра І зводити кам’яні будівлі в Україні. Вся цегла й придатний для будівництва камінь направлялися на будівництво Києво-Печерської фортеці й до м. Санкт-Петербургу. Через брак будівельних матеріалів споруду було збудовано одноповерховою [9, с. 21].
Вигляд одноповерхового старого академічного корпусу зображено на гравюрі І. Миговського, що подарована київському митрополиту Й. Краковському в 1713 р. [4, с. 172]. За цією гравюрою відомий історик Г. Павлуцький здійснив реконструкцію вигляду споруди, згідно якої будівля була прямокутною, складалася з шести класів і трьох сіней. Кожен з класів двома вікнами виходив на відкриту галерею, яку утворювали дев’ять келієподібних арок, що трималися на чотирикутних стовпах. До класів вели три входи, центральний з яких завершувався бароковим фронтоном. Будівля була перекрита чотирисхилим дахом з подвійним заломом. За словами мистецтвознавиці Є. Горбенко, такий архітектурний образ будівлі набув національних рис. Академічнийкорпус став класичним прикладом громадських будівель того часу й мав багато спільного з монастирськими трапезними, келіями, житловими кам”яницями [2, с. 22].
З 1732 по 1740 рр. тривав наступний етап будівництва корпусу, пов’язаний з іменем київського митрополита Р. Заборовського, який виділив на це 1640 рублів власних коштів. Митрополит запропонував добудувати існуючу споруду ще двома поверхами, де розміщувалися б додаткові класи й Конгрегаційна зала. У 1736 р проєкт розбудови було розроблено архітектором Й.-Г. Шеделем. Згідно проєкту це мав бути будинок на зразок палацових будівель XVIII ст., основним композиційним мотивом якого була б колонада на головному фасаді й бароковий купол домової церкви. Оновлений корпус освячено 7 липня 1739 р., а 11 листопада 1740 р. освячено Благовіщенську церкву, що завершувала будівлю зі східної сторони [9, с. 66]. Як зауважив історик архітектури І. Січинський, збудована споруда дещо відрізнялася від початкового проєкту. Про це свідчить гравюра Г. Левицького-Носа 1739 р. із зображенням будівлі [8, с. 35]. Згідно проєкту Й.-Г. Шеделя колонада, що об’єднувала другий і третій поверхи, мала складатися із п’яти прогонів, а насправді було побудовано дев’ять прогонів з симетричним вирішенням, однобанна церква, замість характерного для європейської архітектури XVII ст. верху, була завершена куполом у формах українського бароко
Новий корпус залишився прямокутним у плані, витягнутим по осі схід-захід, і мав однобічне розташування класів. Нижній поверх перекрито хрещатими й циліндричними склепіннями з розпалубками, другий – плоскими стелями. При добудові корпусу Й.-Г. Шедель вдало поєднав практичну утилітарність з новими декоративними прийомами в архітектурі. Широкі лопатки замінилися витонченими пілястрами, масивні стовпи – класичними ордерними колонами, значно ширшими стали вікна з напівциркульним завершенням і ліпним декором. Особливу увагу архітектор приділив композиції південного й північного фасадів. Пишно оздоблений південний фасад, що виходив у двір, оригінально підкреслено колонами тосканського ордену, об’єднаними арками. Арки утворювали аркаду з дев’яти прогонів, висота якої сягала перелому на даху [1, с. 39]. Північний фасад був набагато скромніше оздоблений. Пілястри поставлені на лопатки першого поверху й увінчані капітелями. Між пілястрами на другому й третьому поверхах розміщено два вікна, прикрашені орнаментальним оздобленням. Бокові крила на обох фасадах вирішені орденом трохи меншого розміру. Будівля мала чотирисхилий дах із заломом над горішнім поверхом і декоративно оформленими слуховими вікнами.
У східній частині будівлі розташовувалася Благовіщенська церква, що вирізнялася характерним для українського бароко верхом − восьмерик на четверику, увінчаний банею з перехватом і ліхтариком. Прикрашені ліпленням площини четверика й восьмерика членовано пілястрами. Стіни й баня церкви були оздоблені розписами [6, с. 200].
Дослідивши особливості будівництва академічного корпусу, мистецтвознавиця Є. Горбенко зауважувала, що для його будівництва застосовували цеглу жовтуватого кольору, виготовлену з либідських глин і випалену на заводах Києво-Печерської лаври. Також застосовували лекальну цеглу, невеличкі керамічні плити й блоки, технологія виготовлення яких була розроблена самим Й.-Г. Шеделем [2, с. 32].
Звісно, впродовж багатовікової історії будівлю академічного корпусу безліч разів ремонтували й реставрували. У 1765 р. київський майстер П. Неділко ґонтовий дах будівлі замінив на бляшаний, а в 1790 р. майстри Ф. Ігнатенко й А. Васильєв відновили пошкоджену бурею церковну баню [6, с. 200].
Внаслідок пожежі 1811 р. згоріли всі дерев’яні конструкції і перекриття корпусу, залишилася лише кам’яна коробка. Проєкт відбудови будівлі було виконано архітектором А. Меленським, а будівельні роботи здійснено підрядчиком В. Сериковим. Внаслідок будівництва барокові форми покрівлі й завершення церкви набули класицистичного вигляду, було перебудовано сходи на другий поверх, ґанок першого поверху було перетворено на вестибюль. У такому вигляді корпус простояв 60 років. (фото 7)
У 1860–1870-х рр. за проєктом архітектора П. Спарро розпочато капітальний ремонт споруди. З метою розташування на другому поверсі бібліотеки, було закладено арки галерей першого й другого поверхів, внаслідок чого докорінно змінився вигляд південного фасаду [ 7, с. 407].
Внаслідок перебудов архітектора П. Спарро прибудовані стіни почали відходити від старого корпусу, виникли небезпечні тріщини в перекриттях першого й другого поверхів. У 1886 р. за проєктом архітектора В. Ніколаєва проведено роботи з укріплення стін і стелі. Черговий капітальний ремонт будівлі здійснено в 1914 р. під керівництвом архітектора П. Альошина.
Під час Другої світової війни купол Благовіщенської церкви було пошкоджено, відновлено в 1948 р. під керівництвом архітекторки Н. Озерової. Чергові ремонтно-реставраційні роботи тривали в 1950-х рр. (архітекторка Р. Бикова), у 1960–1970-х рр., у ході яких частково відновлено західний і північний фасади будівлі, реставровано стелю, ліплення стін, Конгрегаційну залу, благоустроєно територію [6, с. 200]. Масштабні реставраційні роботи пам’ятки архітектури XVIIIст. розпочалися у 2017 р. Зокрема, зміцнено фундамент і стіни, зроблено гідроізоляцію, у 2019 р. відремонтовано дах. Наразі ремонтні роботи ще тривають.
Історичне зображення старого академічного корпусу Києво-Могилянської академії вміщено на реверсі грошової купюри номіналом 500 грн, що зайвий раз свідчить про його роль у розвитку української науки, освіти й архітектури.
Староакадемічний (Мазепин) корпус Києво-Могилянської академії – унікальна пам’ятка архітектури XVIII ст., яка за багатовікову історію, незважаючи на різні суспільно-політичні перипетії, не змінила свого функціонального призначення.
Список використаної літератури:
1. Годованюк О. М. Старий академічний корпус Києво-Могилянської академії / О. М. Годованюк // Пам”ятки архітектури та містобудування України : довід. Держ. реєстру нац. культур. надбання / В. В. Вечерський [та ін.] ; за ред.: А. П. Мардера, В. В. Вечерського ; редкол.: В. М. Гусаков (голова) [та ін.]. – Київ, 2000. – С. 39–40 : іл.
2. Горбенко Є. В. Києво-Могилянська академія : архітектур. нарис / Є. В. Горбенко. – Київ : КМ Academia, 1995. – 59 c. : іл., плани. – Бібліогр.: с. 51–53.
3. Горбенко Є. В. Реконструкція вигляду будинку Київської академії (XVIII ст.) / Є. В. Горбенко, Ю. П. Нельговський // Вісник Академії будівництва і архітектури УРСР. – 1962. – № 1. – С. 22–29 : рис., фот.
4. Селюк Р. До історії проектування та будівництва староакадемічного корпусу Києво-Могилянської академії / Р. Селюк // Українська академія мистецтва : дослід. та наук.-метод. пр. / М-во культури і мистецтв України, Нац. акад. образотвор. мистецтва і архітектури ; редкол.: А. В. Чебикін (відп. ред.) [та ін.]. – Київ : НАОМА, 2000. – Вип. 7 – С. 169–175. – Бібліогр. в кінці ст.
5. Січинський В. Архітектура в стародруках / В. Січинський. – Львів : [б. в.], 1925. – [6], XXV, 20 с. : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
6. Старий академічний корпус з Благовіщенською церквою / О. Апанович, Н. Богдалова, Є. Горбенко, І. Дорофієнко, Л. Федорова // Звід пам’яток історії та культури України : енцикл. вид. у 28 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, Держ. ком. буд-ва, архітектури та житл. політики України ; голов. редкол.: В. Смолій (голов. ред.) [та ін.]. – Київ, 1999. – Київ, кн. 1, ч. 1 : А–Л. – С. 200–203.
7. Тітов Хв. Стара вища освіта в київській Україні XVI – поч. XIX в. : (із 180 малюнками) / Хв. Тітов ; Укр. акад. наук. – Київ : [б. в.], 1924. – 433 с., [7] вкл. арк. : іл.
8. Фоменко В. Архитектура в гравюрах Григория Левицкого-Носа / В. Фоменко // Строительство и архитектура. – 1974. – № 4. – С. 35.
9. Хижняк З. І. Історія Києво-Могилянської академії / З. І. Хижняк, В. К. Маньківський. – 2-е вид., доповн. і переробл. – Київ : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2008. – 203 с. : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
