«Народне мистецтво – це пісня,
що має візуальне втілення,
гармонію площин, ліній і фактур».
Т. Лозинський [2, с. 6]
Постать Тараса Лозинського (1959–2023) суттєво вирізняється серед когорти львівських митців та колекціонерів, посідаючи чільне місце в галузі сучасного сакрального живопису та серед теоретиків і практиків колекціонування. Відомий у львівському мистецькому житті з другої половини ХХ століття, він яскраво виявляв зацікавлення натурою та внутрішнім життям предметів у своїх ранніх роботах. На жаль, творів цього періоду залишилось небагато, але, за словами мистецтвознавця А. Дороша, аналізуючи ті, що залишилися, можна стверджувати, що художнику притаманне глибоке захоплення кольором, заперечення академічних канонів побудови композицій мертвої натури та інноваційні способи трактування співвідношень між глядачем та зображеними предметами [1, с. 7]. Утвердження декоративної манери виконання та збагачення арсеналу виражальних засобів Т. Лозинського яскраво виражені в циклах гуашей алегоричного, етнографічного, пейзажного жанрів, традиційних натюрмортах, портретах.
Власний авторський стиль художника сформувався під впливом творчості знаних українських митців, зокрема Р. Сельського, В. Патика. Саме під керівництвом В. Патика були філігранно відточені вже сформований світогляд та естетичні критерії молодого художника. Виконання численних копій класичних мистецьких творів вуглем, тушшю та олійними фарбами допомогло Т. Лозинському вільно оволодіти лінією та композицією, що потім стало в нагоді при створенні малюнків на склі, виконання яких має певну специфіку [1, с.7].
У 1980-х роках Т. Лозинський створив низку портретів видатних українських історичних та культурних діячів, серед яких І. Франко, Г. Сковорода, О. Кульчицька, Т. Шевченко, гетьмани І. Самойлович та І. Мазепа. До 1000-ліття хрещення України-Руси мистець створив у техніці малювання гуашшю велику 25-компонентну композицію у вигляді восьмипроменевої зірки з портретами національних святих та найвідоміших діячів історії та культури, не побоявшись зобразити там гетьмана Івана Мазепу. Незважаючи на радянські часи, Т. Лозинський своєю творчістю закладав підґрунтя для відродження національного сакрального мистецтва, розвиток якого був перерваний більш ніж на 50 років. Працюючи в міжобласних реставраційних майстернях, художник брав участь у порятунку не однієї пам’ятки українського іконопису. Завдячуючи захопленню колекціонуванням ікон на склі, що були поширені на території Західної України в XIX – першій третині ХХ ст., став непересічним фахівцем з ідентифікації хатніх ікон різних регіонів [1, с. 8].
Вагомою є роль Т. Лозинського в діяльності Інституту колекціонерства українських мистецьких пам’яток при Науковому Товаристві ім. Т. Шевченка у місті Львові, співзасновником якого він був. За підтримки інституту митець упорядковував ряд монографій про відомих українських митців, а також видав альбоми мистецьких творів, що зберігаються в приватних колекціях, популяризуючи цим самим пам’ятки національної культури серед широкого загалу: «Давня українська ікона» (2003), «Олекса Сміх-Шатківський» (2004), «Роман Сельський» (2004), «Марґіт Сельська» (2005), «Іван Гречко» (2007), «Українське мистецтво XV–XX» (2007, 2008) «Українське народне мистецтво» (2021) та ін. Творчий доробок і колекційна спадщина Тараса Лозинського посідає вагоме місце в мистецтвознавчих, культурних, етнографічних студіях сучасників та сприяє популяризації українського іконописного мистецтва.
Список використаної літератури:
1. Лозинський Т. Хресту твоєму : живопис, графіка / Т. Лозинський ; упоряд. А. Кісь ; світлини О. Ткачук. – Львів ; Київ : Оранта, 2006. – 127 с. : кольор. іл.
2. Українське народне мистецтво : альбом / Ін-т колекціонерства укр. мист. пам’яток при НТШ, Культурна платформа Ковчег «Україна», Музей етнографії та худож. промислу ; упоряд. Т. Лозинський. – Львів : Коло, 2021. – 432 с. : кольор. іл.
