«…я не чинив у житті нічого 

Ткаченко Георгій Кирилович (05.05.1898, с. Глушкове Рильського пов. Курської обл. – 11.12.1993, Київ) – український художник-архітектор і бандурист [2, с. 35].

У 1897–1917 рр. навчався в Курському реальному училищі.

У 1917–1922 рр. навчався в Харківському художньому училищі.

У 1922–1929 рр. навчався в Московському вищому художньому інституті.

У 1930–1940-х рр. працював ландшафтним архітектором і художником у м. Москві.

У 1954 р. переїхав до України.

У 1954–1958 рр. працював на посаді художника Київського товариства художників [6, арк. 2].

З 1956 р. – член спілки архітекторів УРСР.

З 1967 р. брав активну участь у діяльності Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

З 1988 р. – член Спілки художників України.

 Педагогічна діяльність

Протягом 1919–1950-х рр. Г. Ткаченко викладав образотворче мистецтво, креслення, графіку й архітектурний живопис у середніх, вищих закладах освіти та курсах підвищення кваліфікації.

Творчість

Після переїзду до України художник повністю присвятив себе мистецтву пейзажу України і її архітектурних пам’яток. Він усе своє життя ніби чекав на це, плекав мистецькі задуми, акумулював життєвий досвід, і до останніх своїх днів жив та творив в Україні. Деякий час виконував різні художні роботи для Києво-Печерської лаври, де мав невеличку майстерню на Ближніх Печерах. Тут він малював і фотографував свої улюблені куточки [5, с. 406].

 

Акварелі Г. Ткаченка сповнені м’яких ліній і соковитих барв. Майже в кожній картині художника присутній архітектурний мотив. Чудові українські краєвиди, вітряки, козацькі могили, дерев’яні церкви, білі селянські мазанки й лірика українського села майстерно відтворені в його творах. Значна частина творчого доробку художника присвячена неповторному образу Києва й часом реконструює вигляд втрачених архітектурних пам’яток. Низку акварелей було підготовлено ним до 1500-літнього ювілею «Матері городів руських» і до 1000-ліття Хрещення Русі. Незаперечним є факт, що роботи Г. Ткаченка,окрім мистецького,мають і етнографічне значення. Любов до пам”яток культури, до рідної природи становить одну з найцінніших рис творчості митця [4, с. 103].

Працюючи в техніці акварель, художник досягнув надзвичайної чистоти кольорів і тонів, своєрідність його акварельного мазка дозволила йому відтворювати чисті та ніжні тони. Митець створив свій особливий, легко впізнаний образ України, висловлюваний теж своєрідною художньою мовою, що легко розпізнається поруч з творами інших митців [7, с. 83]. Г. Ткаченком були влаштовані десятки пересувних виставок акварельної серії «Живописна Україна» [3, с. 99]. Його твори експонувалися на чисельних персональних виставках у Києві, Львові, Харкові, Сумах, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському і стали окрасою експозицій художніх та історичних музеїв, зокрема Львівського музею українського мистецтва, Запорізького, Сумського й Харківського художніх музеїв, Переяслав-Хмельницького історичного музею та ін. [4, с. 103]

Значне місце в житті Г. Ткаченка посідало фотомистецтво, зокрема художня фотографія, яку він використовував як допоміжний матеріал для своїх картин. Сотні світлин архітектурних пам’яток митець зробив у відрядженнях УТОПІК – ці матеріали використовувалися для пропозицій щодо внесення нововиявлених об”єктів до державних охоронних списків [5, с. 413].

Не можна оминути увагою любов Г. Ткаченка до українського музичного мистецтва – кобзарства. Одночасно з живописом це захоплення супроводжувало митця все життя.

Етнографічні акварелі Г. Ткаченка гармонійно увійшли в самобутній і озвучений кольорами світ українського живопису, залишивши помітний слід в українському образотворчому мистецтві.

Список використаної літератури:

1. Акварелі Георгія Ткаченка : комплект листівок / упоряд., авт. тексту М. Р. Селівачов. – Київ : Мистецтво, 1989. – 15 окр. арк. : іл.

2. АНТпортрет: ювілеї // Ант : вісн. археол., мистец., культур. антропології. – 1999. – № 1. – С. 35–38 : іл.

3. Відзначення 100-річчя від дня народження Георгія Ткаченка // Родовід. – 1999. – № 17. – С. 98–99.

4. Піаніда Б. М. Виставка творів Георгія Ткаченка / Б. М. Піаніда // Народна творчість та етнографія. – 1978. – №4. – С. 103–106 : іл.

5. Селівачов М. Георгій Ткаченко: особистість, паломник, художник, музикант : спогади про незабут. друга та його розповіді / М. Селівачов // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини : зб. наук. пр. з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології / Нац. акад. мистецтв України, Ін-т проблем сучас. мистецтва. – Київ, 2010. – Вип. 7. – С. 394–427 : іл., портр. – Бібліогр. в кінці ст.

6. Ткаченко Георгий Кириллович : лич. листок чл. Союза архитекторов УССР. – Киев : [б. и.], 1956. – 8, [2] с.