10 жовтня в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбувся творчий форум «Прекрасний світ, коли в ньому є ‟ЖІНКАˮ», який об’єднав у своєму колі людей, згуртованих ідеєю переможного миру. Українська жінка – дивовижна й унікальна, бо на генетичному рівні є носієм найкращих людських чеснот. У сучасному соціумі й наших реаліях вона вражає креативністю, харизмою, незламністю та силою духу. І це стосується жінок різних поколінь. Творчий форум, який відбувся, вкотре переконав у цьому всіх присутніх. Організатором заходу був найстаріший часопис, на чолі з головною редакторкою Тамарою Маркеловою, яка невтомно відкриває світові кращих представниць нашого жіноцтва: талановитих літераторок, мисткинь, акторок, волонтерок, лікарів, досвідчених у різних сферах держслужбовців та ін.
Серед учасників форуму була жінка-легенда Анастасія Гулей. Вона пройшла три концтабори під час Другої світової війни, вижила лише завдяки британцям, які в той день, коли в’язнів мали спалити в печах, звільнили їхній табір. Нині Анастасії Василівні 98 років. Також вона розповіла, що у 2022 році вимушена була тікати до Німеччини, бо на українську землю прийшли новітні ‟асвабадітєліˮ. Німці тим часом прийняли її як найпочеснішу гостю. Вона зустрічалася навіть з Олафом Шольцем, канцлером Німеччини, і просила у високопосадовця для України танки. «Так, це тепер, – каже пані Анастасія, – ми хочемо вже більш точної і ефективнішої зброї, а тоді раді були танкам». Виступ Анастасії Василівни переривався вдячними оплесками, всі слухали її так, щоб не пропустити жодного слова.
На форумі відомий фотохудожник Андрій Котлярчук презентував артпроєкт, який оспівує силу, красу й міць українських захисників. Як зазначив сам А. Котлярчук: «Я познайомився з цими чудовими картинами (тату) ще в 2014 році, коли служив в АТО. Зображення розміром на всю спину воїна справило на мене незабутнє враження. За моїми спостереженнями таких великих картин було мало. У 2022 році після початку повномасштабної війни стався справжній вибух патріотичних за змістом тату: хлопці в такий спосіб прагнули максимально самовиразитися. Тоді я задумав фотопроєкт. Почав щільно цікавитися цією темою, детальніше вивчати історію військового тату, вийшов на військових і почав працювати. У 2024 році подався на стипендію Українського культурного фонду й виграв грант. Зараз проєкт завершую і готую до друку альбом, який планую випустити 2025 року».
У бібліотеці вже не вперше були невтомні «Бойові швачки» зі своїми «Бойовими гномами». Саме с. Горенка після лютого 2022 року почали часто згадувати в ЗМІ не тільки тому, що воно має давню й цікаву історію, знаменитих мешканців, але й через те, що серед перших потрапило під обстріли окупантів разом з Бучею і Гостомелем. На сьогодні це одне з найбільш зруйнованих сіл на Київщині. На кінець березня 2022 року тут згоріло дотла 123 будинки, повністю знищена інфраструктура, точна кількість загиблих серед місцевого населення не встановлена й досі. Зруйновані помешкання нагадують про вибухи авіабомб, пожежі й 35 днів жаху, який довелося пережити тим мешканцям, які не встигли евакуюватися. Село стало відомим своїми «Горенськими мавками» – спільнотою прекрасних людей, які весь свій час проводять разом, підтримуючи один одного, за плетінням маскувальних сіток, кікімор, виготовленням окопних свічок і ще багато чого корисного для наших воїнів.
Святковості заходу додали творчі вітання від українських артистів – барда із Одеси Анатолія Себова, аматорського колективу «Поліські барви» й поета Серго Сокольника.
