Україна має давні традиції грошового виробництва і обігу, адже за свою багатовікову історію не раз виготовляла власні гроші. Питання створення національної грошової системи гостро постало у 1991 році після проголошення Україною незалежності. Введена в обіг 2 вересня 1996 року гривня стала надбанням української історії [1, с. 368].
Слово «гривня» спочатку означало шийну прикрасу з дорогоцінного металу, а згодом стало мірою ваги та рахунку [8, с. 52].
З XI століття у Київській Русі в обігу були так звані «київські» гривни, які мали шестикутну форму і важили 150 г. срібла, новгородські гривни” – мали вигляд довгих срібних паличок і важили 240 г. Перехідною від «київської» до «новгородської» була «чернігівська» гривна, за формою дуже близька до «київської», а за вагою – до «новгородської». «Волзьку» гривну майстри створювали у вигляді маленького човна. Серед звичайних монет XIV століття часто зустрічались «татарські гривні» – ними Південна Русь сплачувала данину Орді [3, с. 13].
За часів князювання Володимира Великого карбували перші золоті та срібні монети із зображенням тризуба. У XII–XIV століттях карбування монет припинилося через феодальну роздробленість земель. Роль грошей виконували переважно срібні злитки, що називалися «гривнями».
Перші в історії України паперові гроші були випущені у грудні 1917 року в типографії Василя Кульженка. За часів Української Народної Республіки було створено власну грошову систему з назвою державної одиниці – карбованець. Проєкт грошового знака виконав представник нової української графіки художник Г. Нарбут ,чия творча спадщина мала великий вплив на розвиток українського мистецтва [5, с. 26]. Купюра номіналом 100 карбованців була визнана однією з найкращих у світі. В основу знака художник поклав народні мотиви, він не копіював уже існуючі зразки грошових знаків, а створив суто національний витвір мистецтва. Це були жовто-коричневі купюри номіналом 100 з декоративними шрифтами і орнаментом в стилі українського бароко. Саме на них вперше було опубліковано тризуб в якості державного герба України. Мистець відтворив на нових банкнотах тризуб зображений на монетах часів Київської Русі. Напис «100 карбованців» дублювався російською, польською мовами та ідиш [7, с. 63].
Під час короткочасного перебування у влади більшовиків у 1918 р. кліше першої 100 карбованцевої банкноти вивезли з друкарні, воно було назавжди втрачене [5, с. 27].
Після відновлення уряду УНР у 1918 року було прийнято закон про гривну як основну грошову одиницю. Передбачалось, що гривня міститиме 8, 712 долі чистого золота і скрадатиметься з 100 срібних «шагів» (тогочасна назва копійки).
Тимчасовою валютою на час розробки дизайну гривні, стали вже відомі карбованці. Для роботи над створенням карбованців були залучені Г. Золотов, О. Красовський, Б. Романський, А. Приходько. Банкноти 25 і 50 карбованців були розроблені художником О. Красовським і друкувались у тій же типографії В. Кульженка. На банкноті було зображено селянку зі серпом і робітника з лопатою. Ескізи українських банкнот проєктував також Г. Золотов – поліграфіст, викладач в Школі друкарської справи В. Кульженка [4, с. 20].
Одночасно з цим було ведено в обіг шаги, проте не металеві як планувалося а паперові. Вони були паперові, розміром з поштову марку номіналом 10, 20, 30, 40, 50 шагів. Малюнки 10 та 20 шагів розробив А. Середа, трьох наступних – Г. Нарбут [3, с. 59].
Над розробкою дизайну купюр номіналом 2, 5, 10, 20, 50, 100, 500, і 1000 гривень працювали художники Г. Нарбут, В. Кричевський, І. Мозалевський та ін. Гривні друкувались державною друкарнею в м. Берліні.
Цікаво, що на купюрі 2 гривні В. Кричевський запропонував свій варіант бачення тризуба – це сокіл у польоті що характеризував мужність українців. Але такий варіант не прижився через банальну інфляцію, що стала причиною виведення з обігу купюри малого номіналу. Г. Нарбут розробив ескізи купюр 10, 100 і 500 гривень, на яких повторив варіант тризубця. Згодом в обіг введено купюри номіналом 1000 і 2000 грн за проєктом художника І. Мозалевського.
Одна з останніх спроб друкування гривні відноситься до 1920 року. Тоді в обіг випущено надруковану в Станіславові купюру номіналом 5 гривень. Після цього в історії національної грошової одиниці настала тиша тривалістю понад 70 років.
Радянський період надовго залишив глибокий слід в історії України. Режим проводив жорстку русифікацію і контролював усі сфери життя. В цей час і мови не було про українські гроші, а інтерес до банкнот періоду незалежності був протизаконним. Зображення тризуба саме по собі нагадувало про існування нещодавньої самостійної України, що викликало звинувачення в антидержавних поглядах [7, с. 68].
Відродження гривні відбулося лише після здобуття Україною незалежності, коли в молодій державі постало питання запровадження власної національної валюти. Відповідно до традицій, як доби Київської Русі так і періоду визвольних змагань 1917–1920-х років, такою валютою мала стати гривня.
На період 1991–1996 років тимчасовою валютою в державі стали купоно-карбованці номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200, 500, 1000, 2000, 5000, 10000, 20000, 50000, 100000, 200000, 500000, 10000000.
2 вересня 1996 року було офіційно введено в обіг національну валюту – гривну, що замінила купоно-карбованці за курсом 1 гривня за 100 000 карбованців. 1 гривня прирівнювалась до 100 копійок. В обіг було введено копійки номіналом 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок і монета 1 грн, згодом – 2, 5, 10 гривень.
Сучасні українські паперові банкноти мають інноваційне оформлення і надійний захист від підробки. Їх графічний дизайн спрямований не лише на естетичне сприйняття, а й на популяризацію історії, ключових цінностей, що представлені провідниками національного духу й української державності. У гривні збалансована колірна гамма, продуманий сюжет, вони мають високий рівень технічного захисту, що нараховує більше ніж 20 ступенів. Дизайн сучасних банкнот містить у собі системні складові: портрет історичної постаті, архітектурні ілюстрації, орнаментальні мотиви, захисні елементи, написи [2, с. 42].
Образи громадських діячів і відображення історичних будівель на купюрах є не лише структурним елементом і гарним зображенням. Вони покликані популяризувати українську архітектурну спадщину та сприяти зміцненню національної ідентичності [2, с. 45].
На реверсі паперових купюр різного номіналу були зображені об’єкти архітектурної спадщини України різних періодів: на 1 грн – руїни Херсонеса (1992, 1994) і град Володимира у Києві (2004), 2 грн – Собор Святої Софії, 5 грн – ансамбль Іллінської церкви у с. Суботові, 10 грн. – ансамбль Києво-Печерської лаври, 20 – Львівський оперний театр ім. І. Франка, 50 грн – будівля Верховної Ради України, 100 грн – Червоний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 200 грн – Луцький замок, 500 – Староакадемічний корпус Києво-Могилянської академії, 1000 грн – Президія Національної академії наук України. З 4 вересня 2026 року Національний банк України ввів в обіг нову банкноту номіналом 2000 грн із зображенням будівлі філологічного факультету Донецького національного університету ім. Василя Стуса.
Слід зауважити, що НБУ з 2 березня 2026 року вилучає з готівкового обігу банкноти старих зразків номіналами 1, 2, 5 і 10 гривень, замінюючи їх відповідними обіговими монетами.
До розробки елементів дизайну національної валюти дотичні українські художники В. Лопата і Б. Максимов. Завдяки їх здобуткам на перших гривнях з’явилися портрети видатних діячів української історії й орнаментальні оздоблення [6; 3, с. 173].
Вітчизняна гривня стала об’єктом для створення чисельних монументальних робіт. Оригінальний арт-об’єкт у формі монети номіналом 1 гривня на ступінчастому п’єдесталі розташовано у Донецьку (2005, знищено після 2014), збільшену металеву копію монети на постаменті у вигляді триярусної східчастої піраміди – в Черкасах (2007), пам’ятник «Гривня Всемогутня» – в Києві (2019, художник В. Лопата, скульптор Б. Казаченко), ковану скульптуру заввишки більше 1,5 м – у Летичеві Хмельницької обл. (2019, коваль А. Кучер).
Історія гривні відображає тривалий шлях українського державотворення. Від срібних злитків доби Русі й грошових знаків Української революції до сучасних банкнот і монет змінювалися форма, матеріал і художня мова українських грошей.
Водночас незмінним залишається їх символічне значення. Національна валюта не лише виконує економічну функцію, а й через портрети історичних діячів, державну символіку, орнаменти та зображення архітектурних пам’яток розповідає про історію й культурну спадщину України.
Підготувала О. Клоченок
Перелік рекомендованих джерел:
- Бойко-Гагарін А. Історія гривні вулицями Києва – пішохідна екскурсія Музею грошей НБУ /А. Бойко-Гагарін // Київ і кияни : матеріали щоріч. наук.-практ. конф. / Київ. міськдержадмін., Департамент культури [та ін.]. – Київ, 2023. – Вип. 15: (Київ, 16–17 листопада 2023 р.) / відп. ред. О. Пашковський ; ред. Т. Водотика [та ін.]. – С. 368–371.
- Гринько Д. О. Проєктування банкнот: безпекові рівні, ергономіка використання, візуальна система / Д. О. Гринько // Український мистецтвознавчий дискурс = Ukrainian Art Discourse. – 2025. – № 4. – С. 40–48 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
- Грошові знаки та монети України / ред.-уклад. Т. П. Мартиняк. – Харків : Колорит, 2005. – 182 с. : кольор. іл. – (Українська колекція).
- Кашуба-Вольвач О. Від “українського стилю” до естетики Української державності / О. Кашуба-Вольвач ; розмову вела Г. Шерман // Антиквар. – 2020. – № 5. – С. 14–23 : іл.
- Ковалинський В. Українські гроші : київські мініатюри / В. Ковалинський // Янус Нерухомість. – 2006. – № 19. – С. 26–27.
- Лопата В. І. Надії та розчарування, або Метаморфози гривні / В. І. Лопата. – Київ : Дніпро, 2000. – 160 с. : іл.
- Цалик С. Украинские деньги 1917–1920 годов / С. Цалик // Антиквар. – 2014. – № 6. – С. 62–69 : фот.
- Шмиголь А. О. Українська гривня: запровадження, стабілізація, роль у кредитно-фінансовій політиці / А. О. Шмиголь // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Придніпров. держ. акад. буд-ва та архітектури ; голов. ред. В. І. Большаков ; редкол.: Л. М. Драгун [та ін.]. – Дніпропетровськ : ПДАБА, 2002. –№ 12 (60). – С. 52–57. – Бібліогр.: 5 назв.
