Ще прийде він, не архітект – поет,
Старих будівників твердий нащадок,
У білий мармур сходів і площадок
Оздобить кожний прияр і бескет,
Зламає будівельний трафарет,
Безстильних років соромітний спадок,
Злетить над городом накрилах гадок
І вроду-бранку визволить з тенет.
(М. Зеров) [2, с. 313]
На початку ХХ ст. українські історики, мистецтвознавці, архітектори починають активно вивчати та досліджувати історичний період Гетьманщини XVII–XVIII ст.
«Від 1910-х років український архітектурний стиль починає включати форми, які промовляють власною мовою і творять образ, що випливає з традицій українського архітектурного бароко. Ці споруди вже виходили за рамки модерну, вони були явищами необароко ХХ століття»[2, с. 275].
У цей період проявилися найкращі ідеї «нової архітектури», що грунтувалися на новаторських урбаністичних концепціях і прогресивних розпланувально-просторових структурах. Разом з тим, окремі архітектори намагались застосовувати та поєднати новітні технології з традиціями національної спадщини [1, с. 401]. Слова М. Зерова стали пророчими, ціла плеяда архітекторів ХХ ст. звернулася до традицій українського бароко, створивши нове явище в архітектурі України – українське архітекутурне необароко. У період засилля типових проектів архітектори намагалися застосовувати традиційні форми українського архітектурного необароко у конструктивних елементах споруд, оздобленні фасадів.
До вашої уваги представлено світлини з фонду бібілотеки, що відображають різноманіття застосування елементів стилю українського необароко в архітектурі будівель і споруд ХХ–ХХІ ст.
Список використаної літератури:
1. Історія української архітектури / Ю. С. Асєєв [та ін.] ; за ред. В. І. Тимофієнка. – Київ : Техніка, 2003. – 471 с. : іл.
2. Чепелик В. Архітектура українського необароко / В. Чепелик // Українське бароко / кер. проекту Д. Наливайко. – Харків, 2004. – Т. 2. – С. 269–369 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
Перейти до галереї >>>
