7 березня 2024 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбулася лекція Віктора Вечерського «Від божества до лакея, і від лакея – до генія», присвячена питанням зміни соціального статусу архітектора протягом тисячоліть.
Відкрила захід Світлана Шостак, завідувачка відділу соціокультурної діяльності, яка привітала всіх учасників із святом, яке об’єднує людей спільною любов’ю до читання – Всесвітнім днем книги, і представила лектора Віктора Вечерського, історика архітектури,автора статей «Великої української енциклопедії» Відзначення цього свята має на меті доступність книг для всіх людей, тому символічно, що саме в цей день бібліотека отримала в подарунок від науковця галузеві видання, які стануть вагомим доповненням основного фонду. 
Віктор Вечерський зазначив, що з самого початку архітектура виникла як реакція людини на навколишній світ. Архітектура є суто людським способом протиставити себе природі й довести своє місце у Всесвіті.
Людство почало створювати архітектурне середовище, щоб вижити. Формування архітектури, саме як мистецтва, відбулося в добу енеоліту, у V–ІІ тисячоліттях до нашої ери. Для архаїчних суспільств, які не знали писемності, архітектурна організація середовища була чи не головним засобом фіксації і передачі норм соціальної поведінки. Навіщо ж люди стали будувати величезні споруди, які значно перевищували суто утилітарні потреби? На думку Віктора Вечерського, люди, будуючи собори, піраміди й храми намагалися уподібнитися Богу – творцю. Інакше навіть мегалітичну архітектуру, так звану «архітектуру великих каменів», неможливо пояснити.
Найвищий соціальний статус упродовж тисячоліть існування людства мали архітектори стародавнього Єгипту. Про це красномовно свідчить сам титул єгипетських архітекторів – «перший після фараона». Так, наприклад, зодчий Сенмут при цариці Хатшепсут самовпевнено заявляв: «Я був найвеличнішим із великих у всій країні… Я мав доступ до всіх знань і не було нічого від початку часів, чого би я не знав». І це безсумнівно так – зодчий тих часів володів універсальними знаннями й вміннями: був водночас верховним жрецем, лікарем, математиком, астрономом, астрологом тощо.
Найнижчий соціальний статус, на рівні лакеїв, як це не дивно, мали архітектори доби Раннього Ренесансу в Італії. Загалом, зауважив науковець, приналежність до цієї професії, володіння знаннями і навичками, зовсім не гарантувало людині високого соціального статусу й відповідного матеріального забезпечення.
Лектор розповів учасникам чимало повчальних історій про конкретних зодчих: Імхотепа й Хемуіна із Стародавнього Єгипту, Фідія і Перікла з Древньої Греції, римських архітекторів, архітекторів Середньовіччя, а також доби Відродження, проілюструвавши свою розповідь світлинами із зображенням архітектурних витворів.
Зупинився лектор детально на особистості епохи Відродження – Мікеланджело Буонарроті (1475–1564). Останній універсал образотворчих і пластичних мистецтв. Його роль в архітектурі є дискусійною. Сам він вважав себе нездатним до архітектури. Дві оцінки Мікеланджело в історії архітектури: позитивна (геній зодчества, що найяскравіше проявив себе в соборі Св. Петра та ансамблі Капітолія в Римі) й негативна, що ставить йому у вину нехтування правилами, виробленими античністю. Також лектор зупинився на творчості Джанлоренцо Берніні (1598–1680), Франческа Борроміні (1599–1667) та інших яскравих представників епохи Відродження.
Підсумовуючи сказане, Віктор Вечерський виокремив 4 пункти, які, на його думку, дозволяли архітектору здобути й утримувати високий соціальний статус: все знати, все уміти, знаходити спільну мову з «сильними світу цього» – замовниками, мати добре здоров’я й бути довгожителем.
Завершилася лекція відповідями дослідника на поставлені питання й неформальним спілкуванням.
Інформаційним супроводом заходу стала фондова виставка «Архітектура має відповідати своєму часу та місцю, але прагнути до позачасовості». Цитата, що стала назвою виставки, належить видатному архітектору, лауреату Прітцкерівської премії Френку Гері.
На виставці були представлені матеріли з історії української і всесвітньої архітектури.

