23 січня 2025 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного у межах співпраці з Національним історико-меморіальним заповідником «Биківнянські могили» відбулося урочисте відкриття фотодокументальної виставки «Жінки в прицілі НКВД», присвяченої репресованому жіноцтву.
Виставку відкрила Тетяна Шептицька, заступник генерального директора з наукової роботи НІМЗ «Биківнянські могили», яка зазначила: «Ми йшли до цієї миті, мабуть, довше, ніж готувалася сама виставка. Розповісти про жінок, які потрапили у вир сталінських репресій – це був своєрідний виклик. Адже йшлося про те, аби з понад 600 осіб виокремити 12 історій, які би були водночас типовими і унікальними. Необхідно було вивчити чимало джерел, щоб зрозуміти, як жили жінки в «Стране Советов», якими були побутові умови, рівень платні, гарантії прав, вимоги до одягу, зовнішності тощо. Та найголовніше – треба було відчути кожну з них за часом лаконічними формальними сторінками справ. І озвучити їхні історії. І наблизити їх до вас».
Як вдалося встановити на сьогодні, з майже 18500 імен розстріляних і похованих у Биківні 651 – це жінки. Різні за соціальним статусом, рівнем освіти, національністю, віком, усі вони були безжально знищені радянською тоталітарною системою. Вражає абсурдність безпідставних звинувачень і жорстокість тортур, якими видобували зізнання.
Тетяна Шептицька розповіла, що загальний контекст тоталітарної держави, ситуація, в який опинилися жінки підрадянської України спонукав науковців НІЗМ «Биківнянські могили» до пошуку інформації щодо вирішення комуністичною владою «Жіночого питання» і проведення досліджень із метою виявлення жіночої складової Биківнянського мартирологу. Результатом цієї роботи стала реалізація фотодокументального проєкту «Жінки в прицілі НКВД».
Виставка містить 8 тематичних банерів. На цих банерах – обличчя жінок, яких злочинна комуністична влада віднесла до категорії «антирадянських елементів». Серед яких – етнологиня і перекладачка, медична сестра і поштарка, селянки і робітниці, студентки та вчительки. Різного віку і походження, різні за національністю й освітою, майже всі незаміжні, вони узагальнюють собою портрет репресованої радянської жінки. У виставковому проєкті представлено документи з архівних кримінальних справ 12 жінок: Ніна (Леоніла) Заглада (29.04.1896 – 28.04.1928) – науковиця, етнологиня; Ядвіга Мошинська (30.03.1911 – 7.12.1937) – педагогиня, перекладачка; Віра Гусєва – Романовська (16.06.1886 – 26.05.1938) – викладачка; Софія Стрільчик (16.01.1896 – 7.12.1937) – медсестра Української Галицької Армії, вчителька; Валентина Слефогт (30.01.1899 – 25.02.1938) – метеорологиня; Марія Коробчук (1920 – 17.08.1941) – робітниця; Степанида Корецька (1909 – 20.01.1938) – селянка; Марія Шавловська (1863 – 27.09.1938) – селянка; Анна Пуринь (1891 – 20.01.1938) – поштарка; Ольга Рейзе (30.09.1873 – 20.01.1938) – бухгалтерка; Ганна Вовкодав (09.02.1919 – 23.10.1938) – студентка; Ганна Крупеник (31.10.1913 – 25.10.1937) – студентка. Всі вони були безкарно знищені радянською системою, в який будували своє життя, сподіваючись на «світле майбутнє».
Під час відкриття виставки слова вдячності за співпрацю виголосили Анатолій Хромов, Голова Державної архівної служби України; Ольга Бажан, директорка Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки; Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву СБУ; Роман Подкур, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України. Емоційною складовою заходу стали музика і пісні української письменниці, авторки і виконавиці Валентини Захабури.
Захід завершився авторською екскурсією Тетяни Шептицької, під час якої вона більш детально розповіла про репресії 1930–1940-х років, біографії 12 вищезгаданих жінок.
Колектив ДНАББ ім. В. Г. Заболотного вітає колег НІМЗ «Биківнянські могили» з реалізацією важливого проєкту і нагадує, що Заповідник планує низку кураторських екскурсій та лекцій, тож слідкуйте за нашими анонсами.
Підготувала Світлана Шостак
