У Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В.Г. Заболотного до Дня будівельника була відкрита виставка, присвячена видатному вітчизняному цивільному інженеру Олександру Інокентійовичу Неровецькому (1884-1950). Олександр Інокентійович народився в 1884 р. в родині лікаря в м. Черкасах. В 1907 р. закінчив Київський політехнічний інститут. Після закінчення інституту О.І. Неровецький працював на будівництві цивільних та інженерних споруд залізниць. За його керівництва споруджено чимало залізничних мостів, промислових та громадських споруд.
У 1925 р. О.І. Неровецького призначено технічним директором та головним інженером республіканського об’єднання «Індбуд». За його керівництва розробляли і втілювали в життя нові ефективні будівельні конструкції та вироби. Найважливішим результатом його досліджень стало впровадження швидкісних методів будівництва. Вперше у світі було розроблено технічні умови на виробництво будівельних та спеціальних робіт у зимовий період.
З 1935 р. О.І. Неровецький очолив кафедри Харківського й Київського інженерно-будівельних інститутів. Під час освітньої діяльності багато часу приділяв роботі з молодими науковими працівниками, виховував і опікував нові кадри будівельної галузі.
У 1941 р. інженер-новатор був обраний членом-кореспондентом Академії архітектури СРСР, а у 1945 р. — дійсним членом Академії архітектури УРСР. Під час своєї роботи в Академії архітектури УРСР О.І. Неровецький керував Редакційно видавничою радою, був обраний керівником відділу будівельних наук та директором інституту будівельної техніки. Крім того, він керував багатьма іншими відповідальними структурними елементами Академії архітектури УРСР. Згодом О.І. Неровецький був обраний віце-президентом Академії архітектури УРСР.
Навіть у роки Другої світової війни (1941—1945) Олександр Інокентійович не припиняв науково-педагогічної і громадської діяльності. За заслуги перед Батьківщиною цивільний інженер був відзначений почесними нагородами, такими як орден «Знак Пошани» і медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
31 грудня 1950 р. Олександр Інокентійович помер після тяжкої хвороби. Похований інженер у м. Києві на Лук’янівському кладовищі.
На виставці «Інженер О.І. Неровецький (1884—1950): до Дня будівельника» було представлено коротку біографічну інформацію про цивільного інженера, зокрема, висвітлену в праці Д. Фролова «Інженер О.І. Неровецький» (1937).
Основна частина виставки представлена науковими роботами самого О.І. Неровецького, що друкувалися в різних періодичних виданнях; книгами, що виходили за його редакції та у співавторстві: «Индустриализация строительства» (1933), «Развитие строительной техники на Украине» (1948), «Справочник по гражданскому строительству» (1952), «Восстановление многоэтажных зданий» (1947), «Временные основные положення для восстановления пострадавшего жилого фонда УССР» (1946).
Серед фундаментальних праць інженера-новатора представлені такі роботи, як «Основы строительного производства» (1934), «Індустріалізація житлового будівництва на Україні» (1918), «Основы организации и экономики строительства» (1948).
Також представлено такі ґрунтовні статті у профільних періодичних виданнях, як «Про зменшення собівартості будівництва» (Будівництво, 1931 – № 10/11), «Будівництво взимку» (Будівництво, 1932 – № 9), «Железобетонное строительство в Украине» (Будівництво, 1934. – № 1).
Виставка про діяльність вітчизняного інженера-новатора О.І. Неровецького привернула на себе увагу як фахівців-архітекторів, так і широке коло відвідувачів бібліотеки. Саме такі особистості, як Олександр Інокентійович, мають стати прикладом для молодих спеціалістів у їх подальшій роботі.
