Замки і резиденції України, пов’язані із польськими родами

3 грудня 2025 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного в рамках заходу Консульського та посольського відділу Посольства Республіки Польща «Польська культурна спадщина в Україні» відбулася презентація польськомовного видання книги Дмитра Антонюка «Замки і резиденції України, пов’язані із польськими родами».

Презентував книгу автор Дмитро Антонюк – журналіст, член Національної спілки журналістів України, письменник, перекладач, краєзнавець і мандрівник. Подорожуючи Україною, пан Дмитро документально описує свої подорожі і враження. У його творчому доробку ціла низка туристичних путівників і краєзнавчих видань, серед яких фундаментальний двотомник «155 польських замків і резиденцій в Україні. Частина І» і «315 польських замків і резиденцій в Україні. Частина ІІ».

Найвідомішою працею Дмитра Антонюка є інформаційний посібник «Замки та резиденції в Україні, пов’язані із польськими родами» (в українській версії), у якому описуються предмети, пов’язані з історією польської шляхти. Видання 2023 року включає 512 замків, палаців, двориків і резиденцій. Книга містить сотні фотографій авторів, зроблених у період 2004–2023 років, а також імена, локації, історичні описи, інформацію про сучасний стан пам’яток, карти та QR-коди для полегшення навігації. Завдяки підтримці Посольства Республіки Україна вийшла польська версія видання – трохи розширена порівняно з українською.

У презентації взяли участь консул Республіки Польща в Києві Павло Овад і віцеконсул Анна Бабяк-Овад. У своєму зверненні до учасників заходу консул Республіки Польща в Києві Павло Овад підкреслив: «Для нас велика честь брати участь у цьому проєкті, який дає надію, що деякі архітектурні пам’ятки будуть належним чином збережені  і залишаться  для сучасних українців. Те, що автор  подає у своїх книгах – польська генеалогія – становить спадщину, залишену людьми, які жили на цих землях. Це також спадщина для сучасних українців, які живуть у цих селах і містах, які також її використовують… Сама пам’ять про минуле показує, наскільки це велике багатство – культурне, духовне, а також багатство народів, які жили, працювали і будували Україну тут».

Презентуючи польськомовну версію книги, Дмитро Антонюк сказав: «Я займаюсь краєзнавчими дослідженнями з 1992 року, особисто відвідав і сфотографував усі згадані тут пам’ятки. Збираючи інформацію про замки та резиденції, які захоплювали мене з дитинства, я вивчив польську мову. Більшість інформації я брав із польськомовних джерел, які описували Україну. Щиро дякую таким полякам, як Юліан Урсін Нємцевич, Антоні Урбанський, Наполеон Орда, від них я дізнався багато цікавих фактів, які пізніше використовував у подорожах країною та при написанні книг».

Завдяки своїй діяльності Антонюк популяризує знання про маловідомі або забуті архітектурні пам’ятки, звертає увагу на необхідність їх охорони, документує їхній сучасний стан і пропонує маршрути для мандрівників, зацікавлених в історії та архітектурі.

Його публікації сьогодні є одними з найповніших джерел про польську спадщину на українських землях. Вони цінні як для дослідників, так і для туристів і спеціалістів, що займаються охороною історичних пам’яток. Такі розробки підвищують пізнаванність об’єктів, що, у свою чергу, може сприяти їхньому порятунку та відновленню.

Автор не обмежується науковою роботою – він поєднує дослідження, журналістику, подорожі та поширення знань. Це робить його книги доступними для широкого кола читачів, а не лише для професійних істориків.

Дмитро Антонюк також наголосив на важливості спільної спадщини: «Хоча багато описаних місць пов’язані з польською історією, вони є невід’ємною частиною української культурної та історичної пам’яті.  Так склалося історично, що більшість об’єктів найтісніше пов’язані саме з польськими дідичами, бо будувались, наповнювались і прикрашались їхнім коштом і ними самими. Але пам’ятки, які стоять на території України, є українськими. І лише зараз до людей у невеличких містечках і селах приходить усвідомлення того, що саме вони несуть відповідальність за збереження цієї спадщини».

Свою розповідь автор супроводжував візуальною презентацію про актуальний стан пам’яток, що зробило зустріч надзвичайно змістовною і цікавою.

Завершився захід численними запитаннями присутніх, на які дослідник детально та обґрунтовано відповідав. Учасники заходу побажали краєзнавцю творчих успіхів, захоплюючих подорожей і нових книжок.

Традиційним доповненням заходу стала фондова виставка «Спільна спадщина: польські костели, замки, палаци в Україні», підготовлена фахівцями бібліотеки, серед експонатів якої альбом малюнків Наполеона Орди (Warszawa, 1876) і колекція рідкісних поштівок початку XX століття із зображенням київського костелу святого Олександра (1910), костелів у Летичіві (1907), Ковелі (1905), замку Любарта в Луцьку (1904) та ін.

 

Догори