Місто Луцьк – одне з найстаріших міст України, на території якого ще й до сьогодні збереглося безліч пам”яток історії і архітектури. Найвизначнішою туристичною візитівкою міста є замок Любарта, названий так у народі на честь його засновника князя Володимиро-Галицької Русі Дмитра Любарта.

       Історія його будівництва тривала століттями. Він складався з двох частин: Верхнього й Нижнього або Окольного. Окольний замок мав чотири муровані вежі: князів Чарторийських, Свинюська, князів Четвертинських, Архімандрита. Донині збереглася лише вежа князів Чарторийських, яка разом із рештками оборонного комплексу примикає до будівлі єзуїтського костелу [2, с. 9]. 

        За словами дослідників, будівництво Верхнього замку розпочалося в 1325–1328 рр. на місці давнього дерев”яного Дитинця, закладеного ще за часів князя київського Володимира Святославовича [8, с. 31; 1, с. 392].

        Сучасні архітектори стверджують, що перший етап будівництва здійснювався поступовою заміною існуючих дерев”яних укріплень на цегляні. Князь Любарт розширив межі давнього укріплення, значну частину якого займала церква Івана Богослова. Хрестобанну церкву Івана Богослова, площею близько 180 м², збудовано у ХІІ ст. Її завершував світловий барабан, навантаження якого переносилося на опорні стовпи, що ділили внутрішній простір на три нави. У такому вигляді церква проіснувала до 1766 р., потім її було розібрано. На місці церкви було закладено новий храм, значно більший, але його не збудували [4, с. 30, 116].   

       Другий будівельний період Верхнього замку тривав з 1370–1385 рр. Ймовірно, саме в цей час відбулася закладка зубців-мерлонів з підвищенням на один ярус В”їзної брами й влаштування над нею шатрового даху, заміна на цегляну більшої частини північної стіни від башти до двору єпископа, та частини східної – від двору єпископа до місця, де було закладено Стирову вежу з подібними В”їзній вежі контрофорсами [4, с. 92].

      Як стверджує П. Троневич, третій будівельний період припадає на кінець XIV – початок XV ст. на час правління князювання Вітовта. У цей період було замінено решту дерев”яних мурів на муровані й зведено Владичу вежу, що аналогічно до попередніх завершувалася зубцями-мелонами з щільновидними бійницями. У результаті наступного етапу будівництва було змінено висоту стін за рахунок замурування проміжків між зубцями, додаткового ряду арковидних бійниць під вогнепальну зброю. Над ними було збудовано ярус дерев”яних галерей і добудовано Стирову (Свидригайлову) вежу [8, с. 43]. 

         Такий архітектурний образ Верхнього замку зберігався протягом двох століть і лише в другій половині XVII ст., під час п”ятого будівельного періоду, добудовано верхні яруси В”їзної і Стирової веж, реставровано мур між В”їзною і Владичевою вежами [8, с. 125]. 

      Значних пошкоджень зазнав замок внаслідок пожежі 1781 р., було знищено ґонтовий дах Владичої вежі, всі споруди єпископської резиденції, риштування новозакладеної церкви. У ході подальшого будівництва на території замку було збудовано одноповерхову повітову канцелярію, перебудовано вхід В”їзної вежі (замість вхідної хвіртки й в”їзної брами з підйомним дерев”яним мостом було закладено загальну браму й низький арковий міст через рів).

          З плином часу замок Любарта втрачає свою оборонну функцію і стає живописною частиною 

міста Луцька.

         На сьогодні на території Верхнього замку в м. Луцьку розташовано три муровані вежі (В”їзна, Стирова й Владичова) з червоної цегли, що поєднані багатовічними мурами висотою 10–12 м і товщиною до 3 м, шляхетський будинок, повітова скарбниця, рештки мурів церкви Івана Богослова [1, с. 392].

     Характеризуючи вежі замку історик архітектури В. Вечерський зазначає, що В”їзна (Надбрамна) вежа спочатку була триярусною, а згодом стала п”ятиярусною загальною висотою 27 м. Склепіння перших трьох ярусів характерні для готики, а п”ятий ярус завершено аттиком характерним для ренесансу. Сліди колишніх зубців-мерлонів гарно простежуються на фасадах вежі. Чотириярусна, квадратна в плані 27 метрова Стирова вежа знаходиться над р. Стиром звідки й отримала свою назву. Інша назва, Свидригайлова вежа, пов”язана з іменем князя, що завершував будівництво замку. У XV–XVI ст. замурували зубці-мерлони, надбудували новий ярус з бійницями, з”явився аттик і оздоблення вікон у ренесансному силі [6, с. 51].  

          Назва Владичої вежі походить від будинку єпископа або владики, що був розташований поблизу місця її будівництва. Вона, як і дві попередні вежі, теж квадратна в плані. Спочатку триярусну споруду з часом було перебудовано в чотириярусну [1, с. 393]. 

      За свою багатовікову історію споруди замку не раз потребували реконструкції і відновлення. У дослідженні Г. Лукомського зазначено, що у 1859 р. зафіксовано критичний стан однієї із замкових веж, яку планувалося просто знести. Проте, споруду було збережено, і вже в кінці ХІХ ст. техніко-будівельним комітетом заявлено що «замок, окрім історичного значення, по вишуканості форм, заслуговує збереження, як одна з художніх пам”яток давнини» [5, с. 14].

       На початку ХХ ст. в замку проведено ремонтно-консерваційні роботи, що вимагали подальшого продовження, але були перервані початком Другої світової війни. Лише на початку 1960-х рр. розпочалися відновні роботи в замку, що полягали у відтворенні первинного вигляду шляхетського будинку за проєктом архітектора О. Годованюк. У цей же час замок було затверджено в списку пам”ятників архітектури, що охороняються державою [8, с. 169]. Наймасштабніші реставраційні роботи за останні два століття було проведено в 1970-х рр. за проєктом архітектора М. Говденко: відновлено втрачені міжярусні перекриття і дахи, встановлено віконні й дверні конструкції, проведено ремонт гвинтових сходів, реконструйовано інтер”єр веж, відновлено оборонні галереї вздовж мурів. Завершеного вигляду відновленій пам”ятці архітектури мав би надати розроблений у 1981 р. проєкт благоустрою внутрішньої території замку, який на той час не було реалізовано [8, с. 171].

      З 1985 р. замок Любарта увійшов до складу Луцького державного історико-культурного заповідника. Нині тут здійснюються пам”яткоохоронні й реставраційні заходи, наукові й археологічні дослідження. Водночас діють музеї і виставки з експозиціями моделей старовинної зброї і устаткування, відбуваються різноманітні культурно-історичні фестивалі, лицарські турніри, конкурси, концерти [7, с. 5].  

    Образ замку Любарта, як знана пам”ятка історії і архітектури, вміщено на реверсі грошової купюри номіналом 200 грн, на поштовій марці серії «Сім чудес» (2012), екслібрисі П. Нестеренка (2011, художник М. Неймеш) і численних мистецьких роботах, зокрема історика архітектури Т. Трегубової

 

 

 1. Вечерський В. В. Фортеці й замки України / В. В. Вечерський ; відп. за вип. О. М. Сердюк ; М-во культури і туризму України, Держ. служба з питань нац. культурної спадщини, Наук.-дослід. ін-т пам”яткоохорон. дослідж. – Київ : [б. в.], 2011. – 663 с. : іл. 

 2. Колосок Б. В. Луцьк : іст.-архітектур. нарис / Б. В. Колосок, П. П. Мах, Л. П. Санжаров ; худож. І. В. Батечко. – Київ : Будівельник, 1972. – 58 с. : іл. 

 3. Котис О. Луцьк : тисяча років життя та історії / О. Котис. – Київ : Віхола, 2024. – 221 с. : іл. – (Серія “Життя”). 

4. Кушпа М. Луцьк в X – першій половині XVI століття / М. Кушпа ; Іст.-культур. заповідник (Луцьк). – Луцьк : Волиньполіграф, 2019. – 118 с. : іл. 

5. Лукомский Г. К. Луцкий замок / Г. К. Лукомский. – Петроград : [б. и.], 1917 (Тип. Петроград. Градоначальства). – 15 с. : ил 

6. Прибєга Л. Замки та фортеці України / Л. Прибєга ; пер. О. Музичук. – Київ : Мистецтво, 2019. – 192 с. : кольор. фот., іл. 

7. Старий Луцьк : путівник / авт. тексту П. Троневич. – Львів : Центр Європи, 2005. – 36 с. : іл., кольор. іл. 8. Троневич П. О. Луцький замок / П. О. Троневич. – Луцьк : Когеус-Діксон, 2003. – 198 с. : іл., кольор. іл. – Бібліогр.: с. 184–193 та в підрядк. прим.