До ювілею видатного архітектора, етнографа, маляра, графіка і громадського діяча Опанаса Георгійовича Сластіона (Сластьона) фахівцями бібліотеки підготовлено віртуальну виставку «Земські школи Опанаса Сластіона».
Працюючи над проєктами Опанас Сластіон використовував і творчо переосмислював національні архітектурні форми.
Саме до О. Сластіона як єдиного на Полтавщині знавця народної архітектури звернулося Лохвицьке земство із проханням виробити проєкти шкільних будинків [4, с. 103]. Найвизначнішою роботою майстра стала серія земських (початкових) шкіл, зведених у 1910-х роках переважно в Полтавській губернії. Усі вони напрочуд виразні й високохудожні, прикрашені цегляним орнаментом, трапецієвими вікнами та дверима, а подекуди – ще й башточками з високими шпилями
Перші дві школи у стилі українського модерну звели восени 1910 р. в селах Млини та Голінка. Протягом наступних шести років до них додалося ще близько ста шкіл. Кожна така школа включала в себе шкільний будинок на один, два, три або чотири класи (у деяких – із квартирами для вчителів), дерев’яну комору, колодязь, погріб, вбиральню і паркан навколо шкільної території. Будували просто і якісно, на віки. Для фундаменту й цоколю використовували камінь і щебінь, дерев’яні стіни (із дубових та соснових колод) оббивали планками, обмазували глиною та обличковували червоною цеглою. Дахи та башти покривали переважно бляхою, а в деяких випадках – полив’яною черепицею чи етернітом [2, с. 7, 9].
Будинки шкіл, зведені на Лохвиччині, були новим словом в архітектурній практиці України. У земських шкільних будинках митця органічно поєднано три класичні правила архітектури, відомі ще за часів античності. Вони відповідають функціональним, техніко-будівельним і естетичним вимогам, мають своєрідний національний колорит, пов’язані з місцевим ландшафтом, мальовничою лісостеповою природою північно-східної Полтавщини [4, с. 103]
Як і було замислено, Сластіонові шедеври прикрасили майже весь Лохвицький повіт (70 відсотків його населених пунктів), а також частково – Миргородський і Кременчуцький. Принцип серійності, блискуче розроблений митцем, не мав аналогів у народному будівництві та тогочасній архітектурній практиці. Головна новація – застосування розмаїтих, але однотипних рішень, які стали можливими завдяки сміливим конструктивним прийомам на зразок розсувних перегородок між класами. Не було О. Сластіонові рівних і в стилізації. Тут йому стала у пригоді багаторічна зацікавленість усім культурним спадком України: від Софії Київської до опішнянського куманця. Прикладом цього є цілком новаторське оздоблення шкільних стін і віконниць цегляними візерунками у вигляді вишивок і мережива. Звісно, творчо опрацьованих, але міцно прив’язаних до народних, переважно полтавських орнаментів. Після Сластіонового втручання у сільську забудову «писанка» українського села заграла принципово новими барвами [2, с. 9].
Введення в ужиток візерунків на стінних площинах на кшталт вишивок хрестом із відомих альбомів українського орнаменту етнографа Олени Пчілки також було небаченим до того й новим. Цегляна орнаментація надавала будівлям певної пластичної краси. Як зазначав дослідник архітектури В. Чепелик «біле на білому» йшло від класичного полтавського вишивання [6, с. 148].
Свої типологічні і стилістичні пошуки художник продовжив у серії лікувальних будівель для села, розроблених в 1913 р. [7, с. 28].
У 1917–1919 рр. на території Миргородського курорту за проєктом О. Сластіона були зведені водолікарня, клуб-їдальня та грязелікарня в українському стилі [6, с. 59]. Приєднавшись до барокових церков, хаток під стріхами та криниць-журавлів, земські школи напрочуд вдало доповнили той неповторний силует Батьківщини, який, власне, і став для народу символом усього найдорожчого та найріднішого [2, с. 9].
Опанас Сластіон перший в Україні усвідомив вагу здобутків професійної архітектури для народу, бо за своїм характером він був людиною широких творчих можливостей та енциклопедичних здібностей [6, с. 144].
Підготувала Анастасія Проценко
Список використаних джерел:
- Аббасов А. М. Опанас Сластьон. Життя і творчість : нарис / А. М. Аббасов. – Київ : Мистецтво, 1973. – 71 с., [2] вкл. арк. : іл., кольор. іл. – Бібліогр.: с. 69–70.
- Власенко А. Земські школи Опанаса Сластіона / А. Власенко ; ред.: Г. Куземська, С. Степанова. – Київ : Ін-т обдаров. дитини, 2016. – 152 с. : кольор. іл.
- Полтавщина : енциклопед. довід. / редкол.: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.] ; за ред. А. В. Кудрицького. – Київ : Укр. радян. енциклопед. ім. М. П. Бажана, 1992. – 1022 с., [24] вкл. арк. : іл., кольор. іл.
- Ханко В. Будинки народних шкіл за проектами О. Сластьона / В. Ханко // Мистецтвознавство України : зб. наук. пр. / Акад. мистецтв України ; редкол.: А. Чебикін (голова) [та ін.]. – Київ, 2000. – Вип. 1. – С. 98–109 : іл.
- Ханко В. М. О. Г. Сластіон і декоративне мистецтво та архітектура / В. М. Ханко // Народна творчість та етнографія. – 1983. – № 6. – С. 35–42 : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
- Ханко В. М. Опанас Сластьон / В. Ханко. – Харків : Видавець Олександр Савчук, 2022. – 298 с. : іл., фот. – Бібліогр.: с.213–218. – Імен. покажч.: с. 240–250.
- Чепелик В. В. Пионер сельской архитектуры / В. В. Чепелик // Строительство и архитектура. – 1978. – № 1. – С. 27–32 : портр., фот., рис.
- Чепелик В. В. Пошук народного стилю в архітектурній творчості О. Г. Сластіона / В. В. Чепелик // Народна творчість та етнографія. – 1979. – № 2. – С. 55–61 : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
