Жежерін Борис Петрович – український архітектор, заслужений архітектор України (1975), лауреат Державної премії УРСР по архітектурі (1990), Державної премії України в галузі архітектури (1991), почесний член Академії архітектури України (1994).

Народився 14 [27] липня 1912 р. в Києві в родині вчителів. Його дід з боку матері, Володимир Сонін, був автором розписів Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври та Георгіївської церкви в Києві (зруйнована).

У 1927 р. після закінчення семирічки вступив до будівельного технікуму НКШС.

У 1930–1931 рр. працював у будівельному відділі Південно-Західної залізниці.

У 1931–1937 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту, який закінчив з відзнакою. Наставниками Бориса Жежеріна були відомі зодчі, серед яких М. Гельман, С. Гіляров, В. Кричевський, І. Моргилевський, Й. Каракіс , Я.Штейнберг , П. Юрченко та інші. В. Заболотний  був керівником курсових та дипломних проєктів. Б. Жежерін товаришував з А. Добровольським , Л. Серпіліним, В. Некрасовим.

Під час навчання в інституті розпочав трудову діяльність.

У 1936–1937 рр. під керівництвом архітектора С. Григор”єва брав участь у спорудженні будівлі штабу Київського особливого військового округу на вул. Орджонікідзе, 11 (з 1991 р. – будівля Адміністрації Президента України, вул. Банкова, 11).

У 1937 р. після захисту диплому заарештований та засуджений на 5 років ув”язнення за антирадянську агітацію та пропаганду, звільнений 1942 р. Реабілітований 1961 р.

У 1943 р. пішов добровольцем на фронт, брав участь у визволенні України. Отримав важке поранення, внаслідок чого був демобілізований.

У 1944 р. повернувся до Києва.

У 1944–1986 рр. працював у інституті «Діпромісто» архітектором-автором, головним архітектором проєкту, керівником архітектурно-планувальної майстерні № 4.

У 1956–1987 рр. очолював проєктування театральних споруд в Україні. Займався проєктуванням житла та цивільних споруд.

Серед творчого доробку архітектора:

участь у конкурсі на відбудову Хрещатика (у співавторстві з архітекторами А. Добровольським, Й. Каракісом, Я. Штейнбергом, 1946);

проєкти відбудови Житомира, Коростеня, шахтних міст Донбасу, типові проєкти житлових та громадських будинків (1944–1946);

середня школа № 48 на вул. Свердлова (нині Прорізна) в Києві (1951);

головний павільйон ВДНГ УРСР (1951–1957) (нині Національний комплекс «Експоцентр України»);

павільйон «Будівництво» ВДНГ УРСР (1957–1958);

павільйон «Товари народного споживання» ВДНГ УРСР (1970–1971);

будівлі театру опери та балету в Дніпропетровську (нині – Дніпро), музично-драматичних театрів у Житомирі, Ужгороді, Сімферополі, Івано-Франківську, Полтаві, Рівному, Луцьку, Херсоні, Хмельницькому та ін.;

проєкт реконструкції будівлі Київського академічного театру опери і балету (нині Національний академічний театр опери та балету імені Тараса Шевченка, 1985–1987);

проєкт станції «Золоті ворота» Київського метрополітену (у співавторстві з сином архітектором Вадимом Жежеріним, 1989).

Помер 1 березня 2006 р. у Києві, похований на Байковому кладовищі.

   

Список використаної літератури:

1. Династія Жежеріних // Київський літопис ХХІ століття. Визначні імена та підприємства України. Рік 2003 : всеукр. зб. / Академія педагогічних наук України, Академія медичних наук України ; уклад. В.В. Стройков. – 3-є вид. – Київ, 2004. – С. 289–292.

2. Жежерин Б. П. Институтские годы / Б. П. Жежерин // Сучасні проблеми архітектури та містобудування : наук.-техн. зб. / М-во освіти і науки України, Акад. наук вищ. шк. України, Укр. акад. архітектури, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури. – Київ, 2000. – Вип. 8 (спец.) : Архітектурна школа КІБІ-КНУБА : до 70-річчя діяльності. – С. 40–49.

3. Жежерин Борис Петрович : лич. листок чл. Союза архитекторов УССР. – Киев : [б. в.], 1956. – 8, [2] с., [1] л.

4. Жежерин В. Б. Человек, не думавший об «Оскарах» / В. Б. Жежерин // Особняк. – 2005. – № 3.–- С. 8–12 : цв. ил.

5. Жежерін Борис Петрович // Українська радянська енциклопедія : в 12 т. / редкол.: М. П. Бажан (голов. ред.) [та ін.]. – 2-е вид. – Київ, 1979. – Т. 4 : Електрод–Кантаридин. – С. 110.

6. Жежеріни – українські архітектори // Мистецтво України : біогр. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. – Київ, 1997. – С. 239–240.

7. Жежеріни – українські архітектори // Митці України : енциклопед. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. – Київ, 1992. – С. 244.

8. Килессо С. К. Архитектор Борис Петрович Жежерин / С. К. Килессо // Строительство и архитектура. – 1977. – № 8. – С. 24–29 : портр., фот., пл., рис.

9. Кілессо С. К. Жежерін Борис Петрович / С. К. Кілессо // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України. – Київ, 2009. – Т. 9 : Е – Ж. – С. 527 : іл.