Жуков Костянтин Миколайович (1873–7.03.1940, Харків) – архітектор, художник, педагог, один з провідних майстрів українського модерну.
Фахову освіту майбутній архітектор здобув у Московському училищі живопису, скульптури й архітектури, яке закінчив у 1897 р.
У 1897–1900 рр. працював у Пензенському художньому училищі, де викладав малюнок, перспективу й архітектуру [8, С. 34].
У 1899 р. отримав відрядження до Італії, Франції, Швейцарії з метою ознайомлення з європейським досвідом викладання.
У 1904–1910 рр. працював над проєктуванням будинків в Криму [3, С. 47].
З 1909 р. К. Жуков переїжджає до Харкова, де відразу заглиблюється в архітектурну і педагогічну роботу, зокрема, бере участь у проєктуванні будинку реального училища.
Понад 10 років архітектор викладав у школі друкарської справи, працюв керівником художніх дисциплін, малювання й композиції.
З 1924 по 1937 рр. К. Жуков працює в Харківському художньому інституті, де викладає перспективу на факультеті живопису, архітектурні форми і нарисну геометрію на архітектурному факультеті.
З 1935 р. в цьому ж інституті керує архітектурним проєктуванням і навчає молодь поліграфічному мистецтву – графіці.
Одночасно з роботою в інституті К. Жуков завідував архітектурним кабінетом Харківської організації Спілки радянських архітекторів [3, С. 47].
До архітектурної спадщини К. Жукова належить неповторний архітектурний образ будівлі Художнього училища (згодом Художнього інституту) в м. Харкові. Спочатку, на замовлення Харківської міської управи архітекторам М. Піскуновим було розроблено план будівлі, а у 1911 р. було оголошено конкурс на проєкт його зовнішнього вигляду з вимогою «скласти фасад в українському стилі» [4, С. 89].
Поєднуючи традиції української архітектурної спадщини з новаторством європейського модерну, перше місце посідає проєкт К. Жукова.
У 1913–1914 рр. під керівництвом автора будівлю було побудовано. Триповерхова будівля Художнього училища з рудувато-зеленими стінами відзначається виразністю художнього образу. За задумом архітектора в центрі головного фасаду розташовано овальний у плані ризаліт з майоліковим фризом, оздоблений орнаментом і написом назви училища та масивним ґанком. Бокові фасади представлені рядами звичайних і шестикутних вікон [4, С. 89].
У 1912 р. на замовлення Вовчанського земства майстер створив проєкти будинків шкіл з надзвичайно мальовничими фасадами.
За його проєктами у 1913–1913 рр. було споруджено 7 будівель. Згідно одного з них, будівля була двоповерховими з мансардою і вирізнялись оригінальністю планування. Центральну частину будівлі займала велика зала, що за потребою виконувала функцію спортивної зали, навколо якої розташовувались класи. Класи теж могли об’єднуватись у великі зали завдяки розсувним перегородкам. Над великою залою на горищі було запроєктовано місцевий історико-географічний і природничий музей, що надавало школі не лише освітнього а й культурно-просвітницького значення для населення. Зовні будівля мала розлогий силует з високим дахом ускладненої форми, що нагадував хатні дах «із заломом». Бокові частини будівлі закінчувались невеликими баштами накриті наметовими дахами [9, С. 133–138].
У цей же період за проєктами К. Жукова споруджено музей (1914) і житлові будинки (1912–1916) у с. Вовчанську, дачу Куліжанського в с. Помірки на Харківщині (1913), садибу Базькевича під с. Кобеляки на Полтавщині (1913), проєкт особняка лікаря О’Тона в с. Кобеляки на Полтавщині (1914) [9, С. 300].
У 1913 р. К. Жуков брав участь у конкурсі на розробку проєкту надгробного пам’ятника на могилі М. Лисенка і отримав другу премію [5, С. 662].
У 1920-х рр. за його проєктами збудовано Будинок вчителя у стилі конструктивізму й павільйон з боку Мироносницького скверу в м. Харкові [1, С. 243].
У дослідженнях архітектора В. Чепелика зазначено, що К. Жуков був активним учасником Українського художнього-архітектурного відділу Харківського літературно-художнього гуртка, який очолював С. Васильківський. У професійному колі він першим намагався висвітлити особливості українського архітектурного модерну й проаналізувати відповідність його тогочасній архітектурі.
Його перу належить низка праць з питань національних форм в архітектурі, зокрема дослідження «Український модерн в архітектурі ХХ ст.» (1936) [6, С. 147].
Список використаної літератури:
- Жуков Костянтин Миколайович // Мистецтво України : біограф.довід. / за ред. А. В. Кудрицького. – Київ, 1997. – С. 243. – Бібліогр. в кінці ст.
- Жуков Костянтин Миколайович // Митці України : енциклопед. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. – Київ, 1992. – С. 247.
- К. М. Жуков : некролог // Архітектура Радянської України. – 1940. – № 3. – С. 47 : фот.
- Лебедєв Г. Український архітектурний стиль (середина ХІХ – 80-і роки ХХ ст.) / Г. Лебедєв // Київська старовина. – 2000. – № 3. – С. 81–100 : іл.
- Соколюк Л. Д. Жуков Костянтин Миколайович / Л. Д. Соколюк,В. І. Тимофієнко // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад.наук України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2009. – Т. 9 : Е–Ж. – С. 662 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
- Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII – початку XX століть : біогр. довід. / В. І. Тимофієнко ; Київ. міськдержадмін., Голов. упр. містобудування та архітектури. – Київ : НДІТІАМ, 1999. – 477 с. – Бібліогр.: с. 437–475.
- Український архітектурний модерн (остання третина ХІХ – перша третина ХХ століття) : ретросп. бібліогр. покажч. / М-во розвитку громад та територій України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного ; уклад. Т. В. Бернацька ; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.) [та ін.] ; наук. консультант А. О. Пучков. – Київ : [б. в.], 2020. – 159 с. : іл., кольор. іл. – (Українські архітектурні стилі ; вип. 2). – Покажч.: с. 149–159.
- Чепелик, В. В. Константин Николаевич Жуков / В. В. Чепелик // Строительство и архитектура. – 1971. – № 3. – С. 34–35 : пл., іл.
- Чепелик В. В. Український архітектурний модерн / В. В. Чепелик ; упоряд. З. В. Мойсеєнко-Чепелик ; Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури, Всеукр. фонд відтворення видатних пам’яток іст.-архітектур. спадщини ім. О. Гончара. – Київ : КНУБА, 2000. – 377, [12] с. : іл., кольор. іл., плани. – Бібліогр.: с. 335–349, 357–368 і в підрядк. прим.
Підготувала Олена Клоченок
