Декорування лляного чи конопляного полотна вибійкою, як правило, відбувається шляхом друку на полотні різноманітних візерунків та орнаментів за допомогою спеціальних дерев’яних кліше.
Завдяки простій техніці нанесення візерунка вибійка набула значного поширення в багатьох країнах світу, зокрема в Україні. Орнамент вибійки здавна широко застосовувався в побуті українців для оздоблення одягу, скатертин, рушників, наволочок тощо.
Візерунки наносяться чорною, синьою чи коричневою олійними фарбами, рідше трапляється запарна багатоколірна вибійка. Для кожного кольору готується окрема дошка. Рецепти фарбування мають велике значення для якості виробів.
Наприкінці XIX – на початку ХХ ст. губернські земства об’єднували майстрів та організовували майстерні, чим сприяли розвитку вибійчаного кустарного промислу. Так, в 1911–1912 роках на Полтавщині в селах Дігтярях, Решетилівці й Олефірівці було відкрито вибійчані майстерні.
Серед рідкісних видань фонду зберігається «Каталогизделий, вырабатываемых кустарями Полтавской губернии в земских учебных мастерских, и продаваемых через земский склад (1912).
Відомим майстром у створенні декоративної вибійки був Євмен Повстяний (1895–1970). У 1918–1922 роках майстер працював у Опішні, й Решетилівці.
Повстяний поступово відмовився від традиційних дерев’яних вибійчаних дощок і почав застосовувати трафарети. Таким чином, процес виготовлення вибійки спрощувався й прискорювався. У фонді бібліотеки зберігається видання И. Работнова «Набойка по трафарету методом художника Е. П. Повстяного» (1946).
Поряд із земствами здійснювали спроби організувати вибійчане виробництво кооперативні об’єднання. Так, з ініціативи селян, Кооперативним сільськогосподарським товариством було налагоджено виробництво вибійки в селі Ненадиха Таращанського повіту Київської губернії (нині Тетіївського р-ну Київської обл.).
Приватну майстерню з виготовлення вибійки відкрила Варвара Ханенко в селі Оленівці Київської губернії (нині село Фастівського р-ну Київської обл.). На запрошення Варвари Ханенко в майстерні працював майстер орнаменталістики, художник і архітектор Василь Кричевський, за ескізами якого виготовляли килими, гобелени й взірці вибійки.
Яскравою і самобутньою постаттю в царині українського декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема вибійки, був учень і послідовник В. Кричевського Олександр Саєнко (1899–1985). «У вибійках О. Саєнка, як і В. Кричевського, відчувається тяжіння до монументально-декоративного стилю. Тому не випадково їхні твори так співзвучні між собою. Однак, на відміну від замальовок В. Кричевського, значну частину вибійок О. Саєнка було виконано в матеріалі» [2, с. 73]. Саєнко для декорування тканин власноруч різьбив дерев’яні форми.
Аналіз творчості Є. Повстяного, В. Кричевського й О. Саєнка вказує на їхні глибокі знання й розуміння національної культури й водночас переосмислення та втілення в різних видах декоративно-ужиткового мистецтва.
У «Віснику Академії архітектури» за 1946 рік у хроніці, в якій висвітлювалася робота інститутів, зокрема Інституту художньої промисловості, зазначено: «Дуже важливе місце в тематиці Інституту посідають питання вивчення народної творчості. Старший науковий працівник Сектора народної творчості М. О. Новицька закінчила роботу над монографією ‟Українська народна вибійкаˮ, в якій автор висвітлює історію української вибійки, аналізує її художні і стильові якості, висвітлює техніку та організацію виробництва» [5, с. 47]. У своїй статті «Вибійка на Україні» Марія Новицька писала: «В наш час загальної відбудови та дальшого розвитку житлового будівництва ці скарби народної творчості є невичерпним джерелом натхнення для художників, архітекторів та майстрів народного мистецтва в їхній творчій роботі при проектуванні інтер”єрів, речей побуту та декоративної тканини» [5, с. 42].
У фонді бібліотеки зберігається альбом «Орнамент української вибійки» (1950), в якому вміщено найтиповіші зразки української народної вибійки олійною фарбою. «Альбом складено за матеріалами, зібраними за 1945–1948 рр. науковим співробітником Інституту художньої промисловості М. А. Новицькою, та матеріалами з вибійки західних областей України, зібраними співробітницею Етнографічного музею у Львові С. І. Сидорович. Науковий керівник – архітектор Н. Д. Манучарова» [6, с. 4]. Альбом складено архітектором В. Дзугаєвим. Зарисовки орнаменту вибійки виконані художницями І. Красицькою і О. Загальською та архітектором В. Дзугаєвим.
Матеріали в альбомі розміщені відповідно до композиційних особливостей орнаменту української вибійки, починаючи від простих геометричних мотивів і до найскладніших композицій. «Для альбома добрано найтиповіші зразки української народної вибійки олійною фарбою, орнамент якої своєю простотою і ясністю, художньою композиційною закінченістю, мальовничістю і соковитістю є виразником народних художніх традицій» [6, с. 4].
У 1956 році за редакцією В. Заболотного (відповідальний редактор), В. Касіяна, Є. Катоніна й Н. Манучарової вийшов друком альбом «Українське народне декоративне мистецтво. Декоративні тканини». У виданні вміщено розділ, присвячений вибійці. У відборі матеріалів для видання в музеях брала участь І. Красицька. В альбомі використані матеріали Інституту художньої промисловості Академії архітектури УРСР, у тому числі рукописи В. Бушена, Н. Манучарової, М. Новицької і С. Сидорович. Склав альбом архітектор В. Дзугаєв. Фото 12
Зразки вибійки, що збереглися до сьогодні, мають велику історичну й художню цінність. Мистецтво вибійки живе й нині.Сучасні майстри шануючи, вивчаючи й продовжуючи давню техніку декорування, використовують вибійку для оздоблення одягу та речей побутового вжитку, створюють нові орнаменти, виготовляючи унікальні штампи для вибійки, поєднуючи минуле й сучасне.
Використана література:
1. Базилевич Д. Графічність народної вибійки / Дарія Базилевич // Артанія. – 1999. – № 5. – С. 76.
2. Історія декоративного мистецтва України : у 5 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського ; редкол.: Г. Скрипник (голов. ред.) [та ін.]. – Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Т. 5 : Мистецтво XX – початку ХХІ століття. – 2016. – 542 с. : іл.
3. Каталог изделий, вырабатываемых кустарями Полтавской губернии и в земских учебных мастерских, и продаваемых через земский склад. – СПб. : [б. и.], 1912. – 48 с. : ил.
4. Майданець-Баргилевич О. Орнамент українських вибійчаних тканин першої половини ХХ століття / О. Майданець-Баргилевич // Українська академія мистецтва : дослід. та наук.-метод. пр. – Київ, 2009. – Вип. 16. – С. 196–205. : іл.
5. Новицька М. Вибійка на Україні / М. Новицька // Вісник Академії архітектури УРСР. – 1946. – № 1. – С. 40–42 : рис.
6. Орнамент української вибійки / Акад. архітектури УРСР, Ін-т худож. пром-сті ; склад. В. А. Дзугаєв ; редкол.: Є. І. Катонін [та ін.]. – Київ : Вид-во Акад. архітектури УРСР, 1950. – 91 с. : іл.
7. Павловський В. Василь Григорович Кричевський: життя і творчість : монографія / В. Павловський ; Укр. вільна акад. наук у США. – Нью-Йорк : Укр. Вільна акад. наук, 1974. – 222, [131] с. : кольор. іл.
8. Работнова И. П. Набойка по трафарету методом художника Е. П. Повстяного / И. П. Работнова. – [М.] : КОИЗ, 1946. – 16 с. : ил.
9. Українське народне декоративне мистецтво: декоративні тканини : альбом / Акад. архітектури УРСР, Наук-дослід. ін-т худож. пром-сті ; за ред.: В. Г. Заболотного (відп. ред.) [та ін.]. – Київ : Держ. вид-во л-ри з буд-ва і архітектури УРСР, 1956. – 265 с. : кольор. іл.
10. Українське народне мистецтво : [в 5 альб.] / редкол.: В. Г. Білозуб [та ін.]. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР. [Альб. 1] : Тканини та вишивки / упоряд.: Н. Д. Манучарова, С. Й. Сидорович, І. Ф. Красицька ; авт. тексту Н. Д. Манучарова. – 1960. – [413] с. : ил., кольор. іл.
